Жовтень 1917 року вніс корінні зміни в діяльність навчальних закладів Києва. Цього року інженерне відділення Київського політехнічного інституту було реорганізовано у факультет, що очолив відомий учений Є.О. Патон. Факультет мав десять відділень (архітектурне, геодезичне, гідротехнічне, дорожнє, залізничне, інженерних споруджень, комунальне, меліоративне, санітарно-технічне, теоретичне).
У 1922 р. інженерний факультет був реорганізований у факультет інженерів шляхів сполучення. З 1925 р. він складався з трьох відділень - сухопутних і водних сполучень, комунального будівництва і санітарної техніки. У 1926 р. в Київському політехнічному інституті була створена кафедра будівельних наук (очолив її Є.О. Патон.) Кафедра складалася із семи секцій (мостів, інженерних споруджень, будівельної механіки, залізниць, місцевого транспорту, санітарної техніки, будівельних матеріалів). У 1929 р. до складу Київського політехнічного інституту влився Київський будівельний технікум (створений у 1920 р. на базі середнього технічного училища).
Вищу архітектурну освіту спочатку надавав Київський архітектурний інститут (створений у 1919 р.). У 1924 р. він увійшов до складу Київського художнього інституту на правах факультету.
Юридичним оформленням Київського будівельного інституту стали постанови Вищої Ради Народного Господарства СРСР № 1240 від 17 квітня 1930 р. і № 1321 від 13 травня 1930 р.
У період 1920-1930 рр. технікуми в республіці мали статус вищих навчальних закладів. У резолюції Пленуму
ЦК ВКП(б) від 4-12 липня 1928 року наголошувалося про поліпшення підготовки нових фахівців.
У постанові ВСНГ СРСР від 17 квітня 1930 року наголошувалося, що на базі будівельного факультету Київського політехнічного інституту необхідно створити Київський будівельний інститут з передачею його у ведення Південьбуду ВСНГ СРСР. Передбачалося також влити в нього архітектурний факультет Київського художнього інституту.
Спочатку (1930-1934 рр.) інститут знаходився по вулиці Чкалова, 55-б (нині будинок одного з інститутів Академії наук УРСР). У період 1934-1941 рр. і 1944-1963 рр. він займав будинок по вулиці Пирогова, 9 (нині це один з корпусів педагогічного інституту імені М. Горького) і на бульварі Т. Шевченка, 78 (нині проспект Перемоги, 10). З кінця І963 року і дотепер інститут розташовується у спеціально побудованих для нього будівлях на Повітрофлотському проспекті, 31.
У створений інститут перейшла одна із провідних кафедр Київського політехнічного інституту - науково-дослідна кафедра інженерно-будівельних наук, що готувала фахівців
з будівництва мостів, залізниць, інших інженерних споруджень, санітарної гігієни і будівельних матеріалів. Цією кафедрою довгий час керував Є.О. Патон, що у новостворений інститут не перейшов, але викладав у ньому. Він у цей час очолив також електрозварювальний комітет Академії наук УРСР.
Київський будівельний інститут спочатку готував фахівців за трьома спеціальностями: архітектор, інженер-будівельник, інженер-сантехнік.
Підготовка здійснювалася у таких напрямах: архітекторів - цивільне і радгоспно-колгоспне будівництво, містобудування; інженерів-будівельників - металеві конструкції, залізобетонні конструкції, виробниче; інженерів-сантехників - водопостачання і каналізація, опалення і вентиляція.
У вересні 1934 р. Головне управління навчальними закладами Наркомтяжпрому СРСР видало наказ про організації в інституті двох факультетів (до цього були тільки кафедри): інженерно-будівельного (за спеціальностями - будівельні конструкції, організація і виробництво будівельних робіт) і архітектурного (за спеціальностями - архітектура житлових і громадських будинків, проектування і забудова населених місць).
У 1939 р. був створений загальносоюзний Народний комісаріат з будівництва (Наркомбуд), у ведення якого і перейшов інститут. З цього часу, а саме з 1939 р., інститут одержав назву Київський інженерно-будівельний інститут. У цьому ж році в результаті чергових структурних змін в інституті функціонували інженерно-будівельний і архітектурний факультети, відповідно за спеціальностями: промислове
і цивільне будівництво та архітектура будинків.
У період 1930-
1941 рр. інститут очолювали: перший директор Є.Г. Яковлєв (1930-
1935 рр.), Л.Г. Гуляницький (1935-1936 рр.),
В.Д. Титов (1936-1937 рр.), Н.В. Лазуков (1937-
1938 рр.), М.Ш. Гершкович (1938 р.), В.Є. Шишкін (1938 р.), Б.М. Епельбаум (1938 р. - червень 1941 р). Той факт, що у 1938 р. змінилося декілька ректорів інституту, свідчить про складну політичну атмосферу, що була у країні,
а отже, і в інституті.
У директора (ректора) було два заступники: з навчальної і наукової праці і з адміністративно-господарської. Заступниками ректора в період з 1930 р. по червень 1941 р. були: з навчальної і наукової праці - М.С. Хуторянський (1930-1933 рр; 1935 р. - червень 1941 р.), І.Л. Шафран (1933-
1935 рр.); з адміністративно-господарської роботи - Є.В. Антонов (1930-1934 рр.), В.І. Зінченко (1934-1936 рр.), П.М. Букрильський (1936 р. - червень 1941 р.).
Початковий період діяльності КІБІ пов’язаний з ім’ям першого директора інституту Є.Г. Яковлєва (1884-1935 рр.). Це був старий революціонер-більшовик, член партії з 1905 р., що пройшов сувору школу революційної боротьби проти самодержавства і тимчасового буржуазного уряду, учасник революційного повстання в Читі та один з організаторів Читинської республіки у 1905 р. У 1906 р. брав участь в революційних подіях у Красноярську. Був засланий на каторгу в Забайкалля, після відбуття каторги у 1912 р. - засланий в Якутію. Брав участь у встановленні радянської влади в Іркутську.
Наприкінці 1918 року Є.Г. Яковлєв був направлений на Україну в розпорядження Єкатеринославського партійного комітету, став військовим комісаром. Після громадянської війни - на партійній роботі. У 1921 р. і 1933 рр. був головою однієї з комісій по чистці партії, був членом Президії Київської міської контрольної комісії. З 1930 р. по 1935 р. очолював Київський будівельний інститут.
Липневий (1928 р.) Пленум ЦК ВКП(б) прийняв рішення послати на навчання у 1928 р. у вузи не менше 1000 комуністів, що пройшли школу партійної, радянської або професійної роботи. Вони одержали назву парттисячники. Серед них був і Є.Г. Яковлєв. Він став керівником вузу в момент його становлення і виявив себе як блискучий організатор, як людина благородна, криштальної чесності. Не маючи фахової освіти, але розуміючи, що він очолює колектив, де працювали відомі вчені,
Є.Г. Яковлєв не соромився вчитися у викладачів, на рівні студентів вивчав основи фізики, математики, будівельну науку, архітектуру тощо.
У 1917-1925 рр. став добровольцем Червоної гвардії. З 1925 р. перебував на різних партійних і державних посадах, у тому числі був заступником голови райвиконкому, заступником директора Київського акціонерного товариства "Будинок трестів", секретарем райпарткому. У 1931 р. в складі парттисячників був направлений на навчання до Київського будівельного інституту.
У березні-липні 1931 р. в Київському будівельному інституті відбувся перший випуск інженерів-будівельників і архітекторів у кількості 100 осіб, у 1934 р. - 140. У цілому за роки першої п’ятирічки інститут підготував 266 інженерів і 67 архітекторів, за роки другої - відповідно 423 і 102, за роки третьої, до війни - 635 і 151.
В.М. Ярошко - декан 1930-1933 рр.; д.т.н., професор Вайнберг Давид Веніамінович - декан 1933-1937 рр.; к.т.н., доцент Фурсов Федір Іванович - декан 1937-1939 рр.; доцент Гришпан Михайло Олександрович - декан 1939-1941 рр.; к.т.н., професор Поляков Леонід Петрович - декан 1945-1956 рр.; к.т.н., доцент Влайков Георгій Георгійович - декан 1956-1957 рр.; к.т.н., професор Ситник Іван Пантелеймонович - декан 1957-1958 рр., 1961-1964 рр.; доцент Анфімов Сергій Олександрович - декан 1958-1959 рр.; к.т.н., професор Пашков Ігор Олександрович - декан 1959-1961 рр.; к.т.н., професор Слюсаренко Степан Аксентійович - декан 1959-1964 рр.; к.т.н., професор Шкалєв Леонід Тихонович - декан 1972-1997 рр.; к.т.н., доцент Станкевич Анатолій Миколайович - декан 1997-2004 рр.; д.т.н., професор Лізунов Петро Петрович -
декан 2004-2006 рр.
Неймарк І.І. - декан 1930-1935 рр.; Усов Сергій Африканович - декан 1935-1937 рр.; Мощиль Василій Ефремович - декан 1930-1946 рр.; доктор архітектури, професор Хорхот Олександр Якович - декан 1943-1946 рр.; доцент Дольський
Євграф Євгенович - декан 1946-1947 рр.; к.т.н., доцент Черниш Павло Миронович - декан 1947-1950 рр., 1957-1964 рр.; доцент Сидоренко Олександр Олексійович - декан 1950-1951 рр.; к. архіт., професор Гусєв Миколай Олександрович - 1951-1957 рр.; доцент Черняд’єв Іван Єремійович - 1965-1966 рр.; к.т.н., професор Євстифеєв Михайло Федорович - декан 1964-1965 рр., 1966-1978 рр.; к.т.н., доцент Криштоп Борис Георгійович - декан 1978-1983 рр.; доцент Бавикін Євген Миколайович - декан 1983-1987 рр.; к.т.н., доцент Кащенко Олександр Володимирович - декан з 1987 р. і понині.
к.т.н., доцент Грачьов Олександр Васильович - декан 1945-1948 рр., 1955-1960 рр.;
к.т.н., доцент Колобанов Сергій Костянтинович - декан 1948-1955 рр.;
к.т.н., доцент Щекин Ростислав Володимирович - декан 1960-1968 рр.;
доцент Оболенський Юрій Анатолійович - декан 1968-1972 рр.;
д.т.н., професор Тугай Анатолій Михайлович - декан 1972-1977 рр.;
к.т.н., доцент Зайченко Євген Сергійович - декан 1977-1983 рр.;
к.т.н., професор Трофимович Володимир Володимирович - декан 1983-2002 рр.;
д.т.н., професор Прокопчук Іван Тимофійович - декан з 2002 р. і понині.
к.т.н., професор Саранча Георгій Архипович - декан 1964-1985 рр.;
к.т.н., професор Смирнов В’ячеслав Миколайович - декан з 1985 р. і понині.
доцент Сидоренко Олександр Олексійович - декан 1948-1950 рр., 1953-1955 рр.;
к.т.н., доцент Фурсов Федір Іванович - декан 1951-1953 рр.;
к.т.н., професор Богацький Георгій Пилипович - декан 1955-1958 рр.;
к.т.н., доцент Крумеліс Всеволод Андрійович - декан 1962-1974 рр.;
д.т.н., професор Барашиков Арнольд Якович - декан 1974-1980 рр.;
к.т.н., професор Осетрин Миколай Миколайович - декан 1980-1994 рр.;
д.т.н., професор Войтенко Степан Петрович - декан з 1994 р. і понині.
к.т.н., професор Пашков Ігор Олександрович - декан 1956-1959 рр., 1964-1973 рр.;
к.т.н., професор Слюсаренко Степан Аксентійович - декан 1959-1964 рр.;
к.т.н., професор Антоненко Григорій Якович - декан 1973-1994 рр.;
к.т.н., професор Гоц Володимир Іванович - декан
з 1994 р. і понині.
к.т.н., доцент Фурсов Федір Іванович - декан будівельного факультету 1937-1939 рр., декан факультету геоінформаційних систем і управління територіями 1951-1953 рр.;
к.т.н., професор Пашков Ігор Олександрович - декан будівельного факультету 1959-1961 рр., декан будівельно-технологічного факультету 1956- 1959 рр., 1964-1973 рр.;
к.т.н., професор Слюсаренко Степан Аксентійович - декан будівельно-технологічного факультету 1959- 1964 рр., декан будівельного факультету 1964- 1972 рр.;
доцент Сидоренко Олександр Олексійович - декан факультету геоінформаційних систем і управління територіями 1948-1950 рр., 1953-1955 рр., декан архітектурного факультету 1950-1951 рр.;
к.т.н., професор Євстифеєв Михайло Федорович - декан факультету геоінформаційних систем і управління територіями 1958-1962 рр., декан загальнотехнічного факультету 1962-1964 рр., декан архітектурного факультету 1964-1965 рр., 1966-1978 рр.