Сто двадцять один рік тому справжні патріоти краю, в серцях яких пломеніла гаряча любов до рідної землі та її народу, заснували в Чернівцях першу українську газету "Буковина". Перший номер її вийшов 1 січня
1885 року з редакційною статтею, в якій наголошувалося, що газета має стати дзеркалом духовного життя буковинської громади, яка в своєму розвитку мусить дорівнятися до інших народів австрійської монархії.
На її сторінках мають прочитуватися устремління й побажання громади, а читачі зможуть обмінюватися думками з найрізноманітніших питань.
Наприкінці позаминулого століття передплата "Буковини" з пересилкою коштувала три золотих на цілий рік. Її засновники твердили, що поставили таку ціну аби лише оплатити витрати видавництва. Бо хотіли, щоб і в найбіднішій хатинці не забракло "Буковини". З того часу в житті найдавнішого буковинського часопису багато чого змінилося, але й сьогодні передплатна ціна "Буковини" також покриває витрати лише на папір, послуги друкарні та доставку. Якщо додати до цієї ціни заробітну плату двох з половиною десятків працівників, орендні та комунальні платежі, то вона мала бути вдвічі більшою. Отож, витрати доводиться покривати за рахунок рекламних послуг, інших суміжних видів діяльності. Поки це вдається.
Ми не нарікаємо. Ми любимо свою газету і свого читача. Нам хочеться, щоб у кожну буковинську хату доходило правдиве слово, щоб воно ширило духовний світ кожної людини, будило думку і спонукало до чесної праці. Ми всі повинні скористатися своїм правом вільно думати і вільно висловлюватися. Воно записане для всіх українців у 34 статті Конституції України: "Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати
і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір". Якщо ми не здійснюватимемо надане нам право через засоби масової інформації,
то чи побудуємо демократичне суспільство, однією
з ознак якого є свобода слова?
Ми пам’ятаємо і пишаємося тим, що засновником
і першим редактором першої української газети в краї, яка називалася так, як називається й сьогодні наш часопис, був видатний український письменник, просвітитель, педагог-новатор, видавець, фольклорист і етнограф Юрій Федькович. Він відгукнувся на прохання товариства "Руська бесіда" і очолив редакцію газети "Буковина", щоб якомога більше прислужитися народній справі. Юрій Федькович свято вірив, що українці здобудуть кращу долю і заповів цю віру нам. "Я наш народ цілим серцем люблю, і душа моя віщує, що його велика доля жде", - написав він в одному із листів.
Ці золоті слова ми винесли над заголовком газети і не зрікаємося їх. До 170-річного ювілею поета у 2004 р.
директор видавництва газети "Буковина" Людмила Черняк розпочала роботу над власним проектом з видання творів Юрія Федьковича в п’яти томах.
Як справедливо пишуть літературознавці, Юрій Федькович започаткував весну українського національно-культурного відродження в нашому краї. Ми повернули своїй газеті Федьковичеву назву відразу після проголошення Незалежної України - вона була перереєстрована 3 вересня 1991 року. За всі роки Незалежності творчий колектив газети докладав розуму і сили, щоб відродився наш край, відродилась Україна. Наші недруги кажуть, що випускаємо дещо традиційну газету, а друзі поважають нас за професійність, чесність
і щирість.
Журналісти газети, головний редактор Володимир Михайловський та заступник головного редактора Михайло Токарюк удостоєні звання заслужених. Вправне перо у відповідального секретаря Володимира
Дячкова, оглядачів Михайла Кукурудза, Івана Агатія, Людмили Черняк, Валентини Мацерук, Анатолія Ісака. В. Михайловський та В. Дячков відомі не лише як журналісти, а й як літератори, автори багатьох книг, члени Національної спілки письменників України. Ми стараємося творити газету інтелігентну й толерантну, цікаву
і гуманну.