Плевако
Володимир Іванович -
голова

Нагороджений медаллю "Ветеран праці" (1991 р.), знаком "Почесний працівник арбітражного суду
України" (1992 р.).
Указом Президента України присвоєно почесне звання "Заслужений юрист України" (1994 р.). Має Почесну відзнаку ВАСУ
ІІ ступеня (2001 р.).
Нагороджений
орденом "За заслуги"
ІІІ ступеня (2001 р.), грамотою Верховної Ради України (2002 р.),
орденом Української Православної Церкви Святого рівноапостольного Великого князя Володимира ІІІ ступеня (2003 р.).


"Наше покоління було
свідком наслідків Великої Вітчизняної війни.
Ще у дитинстві я усвідомив, що нам випало жити за себе та за наших батьків і старших братів, які загинули, захищаючи нашу Батьківщину.
Юнаком я відчув,
що найбільшу користь зможу принести своєму народові, якщо буду служити ідеалам відновлення справедливості та законності".

(В.І. Плевако)
Завдання апеляційного господарського суду полягає в забезпеченні захисту інтересів держави і прав суб’єктів господарювання, гарантованих Конституцією України.
Багато років тому, занурившись у проблеми господарського судочинства, В.І. Плевако до глибини душі перейнявся питаннями покращення процесу вирішення господарських спорів.
Від багатьох служителів Феміди Володимира Івановича відрізняє висока відповідальність, чуйність, людяність. Вихований у роки суворої дисципліни, він, у першу чергу, був завжди вимогливим до себе, завдяки чому здобув повагу підлеглих
та визнання з боку держави.
Незважаючи на численні регалії, звання і нагороди, Володимир Іванович підкоряє своєю скромністю, вважаючи своїм найвагомішим надбанням об’єднання зусиль найкращих юристів області в забезпеченні захисту інтересів держави і прав суб’єктів господарювання.
Завжди з гордістю В.І. Плевако підкреслює, що у ДАГС працюють чотири заслужених юристи України, багато працівників відзначені грамотами та подяками Президента України, Верховної Ради України, голови ВГСУ та іншими почесними нагородами.
Майже всіх суддів, які в цей час здійснюють правосуддя
у Дніпропетровському апеляційному господарському суді та в господарському суді Дніпропетровської області, запросив на роботу Володимир Іванович Плевако. Здебільшого відбір проводився з урахуванням спеціалізації юристів. Перевага надавалася найбільш кваліфікованим, відповідальним і порядним претендентам.
Усі помічники суддів, а також більшість секретарів судового засідання, що працюють нині в суді, мають вищу юридичну освіту. У 90-х роках, коли Володимир Іванович очолював Дніпропетровський арбітражний суд, він здійснив своє бажання - підвищити кваліфікацію технічних спеціалістів. На базі Верхньодніпровського аграрного технікуму було засновано юридичний факультет (заочне відділення), який закінчили майже всі співробітники суду, які не мали на той час юридичної освіти. Були підготовлені фахівці для роботи у суді, одночасно "путівку у життя" здобули багато юристів, які згодом самостійно закінчили вищі юридичні навчальні заклади.
За роки самовідданої праці Володимир Іванович створив
у суді атмосферу довіри та колегіальної допомоги. Він постійно виявляє турботу і зацікавленість до працівників, намагаючись організувати такі умови праці, які б вважались гідними і сприятливими для виконання державних завдань. Завдяки наполегливості, переконливості та особистим якостям, голова суду вирішив складні питання з наданням гідного приміщення для розташування господарського суду Дніпропетровської області, а згодом і для Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Об’єднавши в одному колективі професіоналів, у той же час досить різних за характерами й уподобаннями людей, Володимир Іванович замислився над тим, як поєднати їх духовно, як допомогти їм розкритися як творчим особистостям. Була створена футбольна команда, яка почала брати участь у міських турнірах серед команд правоохоронних органів і державних установ. Особистими зусиллями Володимира Івановича був обладнаний тренажерний зал. Згодом провели декілька тенісних турнірів серед співробітників. Щоб підвищити корпоративну культуру, почали проводити неформальні святкові заходи, залучаючи до них як свою самодіяльність, так і професійні творчі колективи міста. Згодом організовували колективні екскурсійні поїздки, щоб не тільки працювати разом, але й відпочивати у колі колег.
Протягом багатьох років Володимира Івановича підтримує його дружина, також юрист. Донька обрала той же шлях, що й батьки, створивши нову яскраву династію фахівців-юристів.
"Я ніколи не жалкував про те, що присвятив своє життя служінню правосуддю. Я не мрію і не бажаю іншої долі. Кожен повинен працювати там, де він може бути найбільш корисним, де він може реалізувати свою особистість. Можу щиро зізнатися: я щаслива людина".
Народився Володимир Іванович 11 грудня 1945 року
в с. Уразово Валуйського району Бєлгородської області в сім’ї службовців.
У 1972 р. закінчив денне відділення Харківського юридичного інституту. З 1972 р. по 1973 р. працював стажистом Кіровського районного народного суду м. Дніпропетровськ,
а з 1973 р. - народним суддею цього ж суду.
З 1976 р. до 1981 р. - член судової колегії з цивільних справ Дніпропетровського обласного суду. З 1981 р. - завідувач юридичної консультації Дніпропетровської обласної ради профспілок.
У 1987 р. був призначений на посаду головного державного арбітра Дніпропетровської області. У 1992 р. призначений на посаду голови арбітражного суду Дніпропетровської області.
З червня 2001 року - голова господарського суду Дніпропетровської області.
12 липня 2001 року обраний на посаду судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду безстроково, призначений виконуючим обов’язки голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду, одночасно був головою господарського суду Дніпропетровської області.
З грудня 2001 року - голова Дніпропетровського апеляційного господарського суду. У грудні 2003 року очолив Президію Дніпропетровського апеляційного господарського суду.