Перший заступник голови Національного депозитарію України, президент Всеукраїнської громадської організації
"Спілка будівельників
України"

Заслужений будівельник України.
Депутат Верховної Ради України 10-го та 11-го скликань (1980-1985 pp.).
Народний депутат СРСР 1989-1994 pp.
Лауреат Державних премій
у галузі науки і техніки СРСР (1984 p.)
і України (1999 р.).
Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Академік, член президії Академії
технологічних наук, академік Інженерної академії наук України, член Правління Українського союзу промисловців і підприємців, віце-президент Міжнародної спілки будівельників, член Правління Міжнародного союзу товаровиробників.


Нагороджений
орденами "Знак пошани",
Жовтневої революції,
двома орденами Трудового Червоного прапора,
3 медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
Був членом ЦК Компартії України (1979-1993 pp.). Неодноразово обирався делегатом з’їздів КПРС та Компартії України.
Ім’я В.З. Борисовського занесено до книг:
"Імена України", "Видатні інженери України", "Будівництво", "Земля і люди Придніпров’я", "Літопис вищих навчальних закладів
(Випускники КПІ)".


E-mail: Borisovsky@ndu.dov.ua
Народився 25 квітня 1933 року в м. Дебальцеве Донецької області в родині робітника.
Трудову діяльність розпочав у 1956 р. після закінчення Київського політехнічного інституту, здобувши фах інженера-електромеханіка. Протягом 1956-1963 pp. працював у Криворізькому монтажному управлінні № 453 тресту "Південелектромонтаж": майстром, виконробом, начальником дільниці, головним інженером на будовах гірничорудної та металургійної промисловості Кривбасу.
З 1963 р. по 1977 p. обіймав посади інструктора, заступника завідувача та завідувача відділу будівництва і комунального господарства Дніпропетровського обкому Компартії України.
У 1977-1979 pp. працював заступником голови Дніпропетровського облвиконкому.
За понад 20-річний період роботи на Дніпропетровщині брав безпосередню участь у будівництві багатьох важливих об’єктів чорної металургії, хімії, машинобудування, оборонної промисловості. В.З. Борисовський - учасник створення вугільних потужностей та міст Терновка і Першотравенськ у Західному Донбасі; персонально відповідав і досяг позитивних результатів при здійсненні планів промислового будівництва, комплексної забудови житлових масивів, вирішенні проблем підтоплення регіонів, розвитку транспорту, комунального господарства та побутового обслуговування населення; відселення мешканців з бараків, підвалів та приміщень, не пристосованих для проживання тощо.
З 1979 р. - на відповідальних керівних посадах у м. Києві: спочатку першим заступником міністра промислового будівництва, а згодом, протягом 6 років, - міністром монтажних
та спеціальних будівельних робіт України.
З 1987 р. майже 5 років координував діяльність низки міністерств і відомств та керував роботою багатьох комісій
з надзвичайних ситуацій у ранзі заступника голови Ради Міністрів України.
З 1990 р. Володимир Захарович був міністром інвестицій, державним міністром. На цих посадах В.З. Борисовський застосовував передові форми і методи організаційної роботи
та проявив уміння спрямовувати і згуртовувати багатотисячні колективи на виконання поставлених завдань.
Під його керівництвом у стислі строки розроблена і реалізована програма переходу України на самозабезпечення будівельними матеріалами і конструкціями, санітарно-технічним обладнанням, оздоблювальними матеріалами. Це дозволило уже на початок
90 років в Україні в повному обсязі самостійно вирішувати всі питання комплектації будов. Володимир Захарович - ініціатор впровадження багатьох технічних і технологічних нововведень у будівництві, в тому числі великоблочного монтажу конструкцій
та устаткування, автоматизованих систем управління, високомеханізованих методів виробництва, введення об’єктів "під ключ" та створення принципово нових організаційних і структурних підрозділів для господарювання в сучасних економічних умовах.
В.З. Борисовський з честю виконав відповідальне доручення директивних органів країни щодо здійснення першочергових заходів із ліквідації аварії на ЧАЕС та наслідків землетрусу
у Вірменії, де завдяки впровадженим за його ініціативою нововведенням в організації, технології і управлінні будівництвом
у короткий термін були виконані вкрай необхідні обсяги робіт.
В.З. Борисовський брав активну участь у створенні незалежної України. Він особисто вирішував комплекс питань, пов’язаних з організацією випуску власної валюти, починаючи з концептуальних розробок, укладання контрактів, проектування, створення відповідних потужностей, закупки, монтажу і налагодження технологічного устаткування. Завдяки цьому проблема забезпечення молодої держави власними коштами була вирішена у надзвичайно короткий термін.
Організаторські здібності Володимира Захаровича знадобились і при передислокації військ в Україну із Західної Європи. У визначений термін у тісному контакті з Міністерством оборони СРСР і України вирішено низку питань щодо створення необхідної інфраструктури - житлових містечок з повним набором об’єктів соціально-культурного побуту.
З 1993 р. по 1998 р. В.З. Борисовський працював директором АТЗТ "Лукойл-Україна".
Здатність поєднувати широку ерудицію, високу професійну майстерність з інтуїцією дозволили Володимиру Захаровичу знаходити вірні рішення в різних ситуаціях, сприяли вихованню низки керівників великих підприємств і організацій будівельної галузі, а також органів управління регіонального
і державного рівня. Активну життєву позицію В.З. Борисовський займає і сьогодні, вміло використовуючи накопичений потенціал професіонала і політика на посадах першого заступника голови Національного депозитарію України (з 1999 р.) та президента
(на громадських засадах) Спілки будівельників України (з 1991 р.).
Підтвердженням цього є постійна і наполеглива співпраця з Національною академією наук України, Міненерго, Укратомом, відповідними міжнародними структурами з прийняття і реалізації технічних і інженерних рішень та інвестиційних проектів на об’єктах ЧАЕС, особливо створення нового "Укриття". Завдяки його наполегливості в капітальному будівництві максимально збережено потенціал підрядних, проектних та науково-дослідних організацій, що дозволяє витримувати конкуренцію і мати резерви щодо освоєння коштів та вирішення невідкладних питань у капітальному будівництві.