Депутат
Верховної Ради СРСР
Х, ХІ, XII скликань,
депутат
Верховної Ради УРСР
VIII і IX скликань.
Обирався членом ЦК КПРС
і ЦК Компартії України, членом Політбюро
ЦК Компартії України.
Ветеран праці.
Нагороджений
урядовою медаллю КНР,
двома орденами Леніна,
орденом Жовтневої Революції, двома орденами
Трудового Червоного прапора, Почесною грамотою
Президії Верховної Ради УРСР,
медалями і знаками уряду
"Почесний залізничник",
Шахтарської слави
II і I ступенів,
"За трудову доблесть",
"За довголітню
добросовісну працю",
"50 років перемоги у ВВВ",
"В честь 50-ої річниці
Радянської міліції",
"60 років Збройних сил СРСР".

Народився 20 березня 1926 року в м. Дніпропетровську в родині службовців. На початку Великої Вітчизняної війни евакуювався з батьком у м. Новосибірськ. З 16 років розпочав трудову діяльність на оборонних заводах.
У 1943 р. вступив до Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту в м. Новосибірськ. У 1944 р. разом
з інститутом повернувся до Дніпропетровська, де у 1948 р. здобув спеціальність інженера-механіка.
Практичні навички одержав, працюючи в локомотивному депо станції "Пологи" Запорізької області.
У 1950-1952 рр. - робота на Китайсько-Чангунській залізниці.
Повернувшись на Батьківщину, Є.В. Качаловський працював заступником начальника депо, потім - головним інженером, а з 1960 р. - начальником найбільшого локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол. У зв’язку з переходом депо з паровозів на електровози паралельно закінчив ДІІТ, одержавши диплом інженера-електромеханіка.
З 1962 р. - директор Дніпропетровського паровозоремонтного заводу, який надалі був реконструйований в електровозобудівний завод.
З 1967 р. - голова Дніпропетровського виконкому міської Ради депутатів трудящих, з 1970 р. - перший секретар міськкому партії України.
За роки роботи в місті Євгеній Вікторович займався реконструкцією транспортної системи: було реконструйовано старий і побудовано два нових мости через ріку Дніпро, будувалися розв’язки доріг у двох рівнях, побудовано красуню Набережну вздовж обох берегів Дніпра, нові житлові масиви Лоцманський, Сонячний, Червоний Камінь, Тополя, Перемоги.
У 1974 р. Є.В. Качаловський обраний другим секретарем,
а з 1976 р. по 1983 р. працював першим секретарем обкому Компартії України. В ці роки займався розвитком і реконструкцією промисловості і сільського господарства області:
у м. Кривий Ріг - будівництво 9-ї доменної печі на металургійному заводі, розвиток Гоків, побудована взуттєва фабрика; у м. Дніпродзержинськ - розвиток металургійної і коксохімічної галузей, створення будівельного тресту, який побудував "спальний" район на лівому березі Дніпра.
У 1981 р. при черговому відвідуванні області Л.І. Брежнєвим Євгенію Вікторовичу вдалося вирішити найгострішу транспортну проблему міста - одержати дозвіл на проектування і будівництво метрополітену, перша черга якого нині уже відкрита.
У 1983 р. Євгеній Вікторович призначений першим заступником голови Ради Міністрів України. Ці роки ознаменувалися розвитком житлового будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування населення.
На заслуженому відпочинку з 1993 р.
Більше півстоліття поруч з Євгенієм Вікторовичем йде пліч-о-пліч відрада, помічниця і радник - його дружина Надія Вікторівна. Сімейне життя Качаловських скрасила донька Наталя (1948-1994 рр.) - кандидат фізико-математичних наук.
У цих прекрасних людей одна мета - жити чесно, приносити користь людям, бути відкритими і скромними.