Доктор технічних наук, професор,
академік АН УРСР,
заслужений діяч
науки і техніки УРСР

Нагороджений орденом Леніна (1971 р.),
двома орденами
Трудового Червоного прапора (1948 р., 1961 р.),
орденом "Знак пошани"
(1967 р.), медалями.
Лауреат Державної премії Української РСР у галузі науки і техніки (1980 р.).
Народився 6 січня 1891 року в с. Бабино Серапульського повіту В’ятської губернії в родині сільського вчителя.
У 1909 р. закінчив реальне училище і вступив на металургійне відділення Петербурзького політехнічного інституту.
Після закінчення інституту В.М. Свєчников був прийнятий на посаду завідувача металографічної і механічної лабораторій
і представника заводу по здачі виробів Надєждинського заводу на Північному Уралі (нині Сєровський завод), де він працював до 1925 р. У 1925 р. В.М. Свєчніков перейшов на роботу в Об’єднання заводів ім. Леніна та ім. Петровського в місті Дніпропетровську на посаду завідувача металографічної лабораторії.
Період роботи в Дніпропетровську був особливо плідний для Василя Миколайовича в науковому відношенні.
Цьому сприяло оточення великих металургійних заводів
у Дніпропетровську, Дніпродзержинську і Запоріжжі з виробництвом, що бурхливо розвивалося, а також наявність у Дніпропетровську цілого ряду галузевих інститутів.
У 1931 р. Василь Миколайович обіймав посаду завідувача кафедри металографії і термічної обробки Дніпропетровського металургійного інституту. У цьому інституті він працював з 1931 р. по 1941 р. У 1935 р. ВАК затвердив його у вченому званні професора, а в 1936 р. йому присуджено ступінь доктора технічних наук. У 1939 р. він був обраний дійсним членом Академії наук Української РСР.
Василь Миколайович за сумісництвом завідував відділом металознавства в Дніпропетровському фізико-технічному інституті і був штатним консультантом в Інституті металів, пізніше перетвореному в Трубний інститут. За цей період ним зі співробітниками, в майбутньому відомими вченими
В.Н. Гриднєвим, К.Ф. Стародубовим, К.П. Буніним опубліковано 37 робіт. За тематикою досліджень трикомпонентних сплавів, що проводилися в Трубному інституті, уже тоді намітилася спрямованість на вивчення впливу третіх компонентів на перетворення у сплавах заліза з хромом, що є основою найважливіших жароміцних сплавів.
У 1945 р. Василь Миколайович переїхав до м. Києва.
В Інституті чорної металургії продовжив започатковані в Дніпропетровську роботи з вивчення сплавів залізохром.
З 1953 р. він завідував відділом металознавства в Лабораторії металофізики АН УРСР, що у 1955 р. була реорганізована
в Інститут металофізики АН УРСР.
З 1956 р. під керівництвом В.М. Свєчнікова почав розвиватися новий напрям - фізико-хімічний аналіз систем тугоплавких і рідких металів, за розробку якого у 1980 р. йому була присуджена Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки.
Одночасно з 1945 р. по 1960 р. В.М. Свєчніков завідував кафедрою металознавства в Київському політехнічному інституті.
Василем Миколайовичем особисто й у співавторстві опубліковано понад 200 праць.
Професор Свєчніков зробив великий внесок у розвиток вітчизняної науки і техніки.