Статський радник,
один з лідерів поміщицько-буржуазної партії октябристів, монархіст. Голова ІІІ і IV Державних Дум від Катеринославської губернії
Родзянки - український поміщицький рід, що походить з козацької старшини. У XVIII - початку ХХ ст. Родзянки мали значні володіння в Полтавській і Катеринославській губерніях.
Василь Родзянко (? - 1734) - хорольський сотник.
Іван Васильович Родзянко (пр. 1793-1846) - український поміщик.
Платон Гаврилович Родзянко (1802 - ?) - український поміщик.
Олександр Михайлович - потомствений дворянин.
Володимир Михайлович (? - 1893) - генерал-лейтенант, український поміщик.
Павло Володимирович - полковник.
Микола Володимирович - генерал-майор.
Михайло Володимирович Родзянко - потомствений дворянин, камергер двору. Мав вищу освіту. Землевласник, мав нерухоме майно - землі в Новомосковському повіті Катеринославської губернії (с. Попасне - маєток поміщиків Родзянків). Закінчив Пажеський корпус, служив у кавалергардському полку (1878-1882 рр.). З 1886 р. по 1896 р. - Новомосковський повітовий предводитель дворянства. Почесний мировий суддя.
З 1900 р. по 1906 р. - голова Катеринославської губернської земської управи. У 1903 р. Катеринославськими губернськими земськими зборами закритим балотуванням обраний на трьохлітній термін на посаду голови губернської земської управи.
У цей період - член комітету з організації 13 археологічного з’їзду в Катеринославі, член ради обласного музею, відповідальний редактор "Вісника Катеринославського земства".
У 1906-1907 рр. - член Державної ради. Один з лідерів поміщицько-буржуазної партії октябристів, монархіст. Депутат III
і IV Державних Дум від Катеринославської губернії, з 1911 р. -голова ІІІ і IV Дум. Тісно пов’язаний із придворними колами, підтримував курс столипінської політики. Був прихильником політики самодержавства щодо неросійських національностей Російської імперії, виступав проти існування української мови, проти законопроекту про навчання дітей українською мовою.
У 1917 р., прагнучи зупинити народну революцію, просив царя проголосити конституцію. У той же час очолив Тимчасовий комітет Державної Думи, а потім "приватні наради" членів Думи. Після Жовтневої революції, у період громадянської війни знаходився при денікінській армії. У 1920 р. емігрував до Югославії, де і помер. Залишив цікаві мемуари про останні роки царського режиму.
Відповідно до Каталогу Катеринославського обласного музею імені О. Поля, М.В. Родзянко у 1900-ті роки подарував музею свій портрет як член ради музею і будівельник його споруди, нащадок запорожців.
У музеї збереглося 13 листів і телеграм М.В. Родзянка
вченому-історику Д.І. Яворницькому періоду 1903-1912 рр.