Українська письменниця, актриса,
громадська діячка
Народилася в жовтні 1863 року в с. Новопавлівка Павлоградського повіту Катеринославської губернії (нині Межівський район Дніпропетровської області) в заможній селянській родині. Успішно закінчила місцеву школу, активно займалася самоосвітою. Після навчання в одному з пансіонів м. Харкова стала народною вчителькою, викладала в недільній школі, пробувала свої сили в літературі. Дебют Т. Сулими в літературі припав на часи лихоліття, коли діяли валуєвський та емський укази про заборону друкування художніх творів українською мовою. Написана
в 1886 р. комедія "Дячиха" протягом 20 років не публікувалася,
а сама письменниця, зневірившись у можливості побачити свої твори надрукованими, майже нічого не писала.
На початку XX ст. після маніфесту 17 жовтня 1905 року, який на деякий час скасував попередню заборону цензури, Тетяна Сулима, як і більшість літераторів цього часу, поновлює творчу діяльність. Перші українські періодичні видання публікують цілу низку її прозових та драматичних творів: "Рідний край" ("Хавромантій" - 1908, № 15; "Трудовниця Горпина" - 1908, № 19; "Баба Хропиха" - 1908, № 46; "Катеринославські публіцистки" - 1909,
№ 3), "Дніпрові хвилі" ("Хавромантій" - 1913, № 8-9), "Світова зірниця", "Село" та ін. За сприяння відомого вченого-історика
Д.І. Яворницького у Києві виходить друком сатирична комедія "Дячиха" (1908; 1910 - друге видання), а також п’єси "На менинах" (1909), "Хавромантій" (1913). Надруковані у різних періодичних виданнях сатирико-гумористичні оповідання Т. Сулими у 1911 р. були видані окремим збірником "Народні оповідання" (Київ). Книжка одержала схвальну оцінку критики за "живі малюнки справдішнього життя", глибоко схований "народний гумор", за "просту, зрозумілу для народу мову оповідань". У 1913 р. її п’єса "Батьківське право" була заборонена цензурою.
Рецензенти називали її оповідання "майстерно виконаними фотографіями", її творчість високо цінували Д.Л. Мордовець, М.П. Старицький, Олена Пчілка, Я.І. Щоголев та ін. Талант письменниці Т.С. Сулима органічно поєднувала з талантом актриси, її гру в ролі Дячихи з однойменного твору сучасники вважали незрівнянною. У Катеринославі "Дячиха" вперше була поставлена трупою О. Суслова за участі самої авторки. Згодом п’єсу почала виставляти трупа Л. Сабініна, її показували у Харкові, Саратові, Тамбові, Ростові-на-Дону, Бердянську, Самарі. У 1914 р. п’єса ставилася на ювілейному вечорі з нагоди 25-річчя сценічної діяльності артистки Г.І. Борисоглібської, де вона сама виконувала роль Дячихи. З гуртом акторів-аматорів
Т. Сулима часто виставляла свою комедію у Катеринославі
та різних селах і містечках губернії. Трупою Л. Сабініна ставився також побутовий жарт "На менинах".
Довгий час Т. Сулима була активною діячкою катеринославського українського літературно-артистичного товариства "Просвіта" (1905-1922 рр.), її почесним членом і головою театральної секції. У 20-30-ті роки брала участь в організації самодіяльних драматичних гуртків у робітничих клубах міста.
Померла Тетяна Степанівна Сулима в 30-х роках і похована
в м. Дніпропетровську.