Радянський хімік, академік, засновник Дніпропетровського науково-дослідного інституту фізичної хімії
Народився 9 грудня 1874 року в м. Кишиневі. У 1892 р. закінчив фізико-математичний факультет Новоросійського університету в м. Одеса. З 1892 р. по 1899 р. - доцент Новоросійського університету в м. Одеса. З 1904 р. по 1908 р. - професор неорганічної хімії на Бестужівських курсах у Петербурзі. У 1912 р. захистив при Петербурзькому університеті докторську дисертацію на тему "Свободная энергия химической реакции
и растворитель".
У 1913 р. обраний ординарним професором загальної та фізичної хімії Катеринославського гірничого інституту. Організатор створення в м. Катеринославі вищих жіночих курсів
та єврейського політехнічного інституту. З 1924 по 1926 рр. - ректор Дніпропетровського гірничого інституту і одночасно професор Інституту народної освіти. З 1927 р - директор (створеного за його ініціативою у м. Дніпропетровськ) першого
в Радянському Союзі Українського науково-дослідного інституту фізичної хімії (нині інститут фізичної хімії ім. Л.В. Пісаржевського АН України).
У 1899 р. за наукову роботу "Исследование строения и состава перекисей и кислот" був удостоєний премії ім. М. Ломоносова.
Автор понад 100 наукових праць. У 1935 р. у зв’язку із
40-річчям наукової діяльності та заслуги в галузі розвитку хімії був нагороджений орденом Леніна.
Помер Лев Володимирович Пісаржевський 23 березня
1938 року. У м. Дніпропетровськ його ім’ям названа вулиця
і встановлений пам’ятник.