Політичний діяч, педагог, письменник, перекладач, видавець
Народився 9 вересня 1879 року у м. Гомелі. У Ромнах закінчив з відзнакою реальну школу, а згодом Петербурзький Технологічний інститут. В інституті він став одним із засновників та активістів Української студентської громади, а у 1902 р. за участь у революційному студентському гуртку був засланий на три роки до Іркутської губернії. Наступне заслання, дворічне, відбував в Архангельську. У 1908 р. Іван Труба переїхав до Катеринослава, де працював викладачем фізики та математики
в жіночій гімназії П. Іоффе та комерційному училищі А. Свіда, інженером на Катеринославській залізниці.
Після Лютневої революції 1917 року Іван Михайлович став ініціатором перших політичних зборів у місті, проведених службовцями Катерининської залізниці, був обраним гласним до міської думи та до губернської земської управи. Він також став членом однієї з комісій Центральної Ради, одержав призначення на посаду комісара народної освіти Катеринославської губернії.
І.М. Труба ініціював створення в Катеринославі у 1917 р. Українського учительського товариства, проведення З’їду земських працівників освіти. Тоді ж у Катеринославі було засновано дві українські гімназії - чоловічу та жіночу. Велику увагу просвітник приділяв друкуванню українських книг для шкіл, до книговидавничої діяльності залучав відомих культурних діячів, педагогів, письменників, художників, учених.
У будинку Івана Труби на Пороховій (нині - Кавалерійська, 22), побудованому за його ж проектом в українському стилі, збиралися діячі української та російської культури: М.Л. Кропивницький, І.Ю. Репін, Олена Пчілка та її донька О.П. Косач-Кривинюк з чоловіком, В.К. Винниченко, В.Г. Короленко. З 1917 р.
в місті діяло "Українське видавництво в Катеринославі", яке видавало найкращі твори української та зарубіжної літератури.
Іван Труба багато написав для дітей. З-під його пера вийшло чимало книжок для наймолодших читачів: казки "Як гриби збирались воювати з жуками", "Пан Коцький", оповідання "Буде паном", "Подорож на села", "Ходить сон коло вікон" та багато інших, переклади українською творів Андерсена, Братів Грімм, Гауфа. Частину своїх власних оповідань: "Засівальники", "На страсті", "Клечана неділя" та інші він видав у другій частині читанки "Стежка додому".
Наприкінці 1918 року під тиском більшовицьких сил змушений був покинути Україну. Осів у Празі. Тут був значний осередок української еміграції, діяли Український вільний університет, Український педагогічний інститут ім. Драгоманова, Українська господарська академія в Подєбрадах, де Іван Михайлович деякий час викладав на інженерному факультеті.
З 1932 р. він працював у Пльзені на заводі Шкода, захистив дисертацію, одержав ступінь доктора технічних наук. Весь час займався й літературною працею, перекладав, видавав. Намагався підтримувати зв’язки з батьківщиною, допомогти сім’ї, яка залишилась в Україні.
27 серпня 1950 року Іван Труба помер у Пльзені. У Дніпропетровську проживають його нащадки, залишився будинок.