Член Спілки художників України, родоначальниця петриківського розпису
Народилася у 1884 р. в бідній селянській сім’ї. Як і семеро її братів та сестер, змалку батракувала на багатіїв. Із чотирнадцяти років заробляла на хліб тим, що ходила по хатах квітчати до свят або весіль комини печей.
У 1914 р. залишилася вдовою з чотирма малими дітьми.
Подальшу творчу долю майстрині визначила зустріч із видатним істориком і етнографом Д.І. Яворницьким. Він перший сприяв громадському визнанню її творів як справжніх цінностей народного мистецтва.
У 20-х роках на замовлення Дніпропетровського краєзнавчого музею, який очолював тоді Д.І. Яворницький, Т. Пата виконала килим та два ескізи розпису коминів, які нині зберігаються у фондах.
У 1936 р. у складі петриківської делегації приїздила до Києва на Першу республіканську виставку українського народного мистецтва, яка згодом експонувалася у Москві та Ленінграді.
У 1936 р. після відкриття в Петриківці школи петриківського декоративного розпису, Тетяну Якимівну запросили викладати композицію орнаменту. Природний смак і глибоке знання принципів декоративної площинної композиції дозволили їй вирішувати складні завдання декоративного розпису і навчати цьому своїх численних учнів. На практиці знайомила їх з побудовою окремих рослинних мотивів, технікою виконання яєчною темперою, з традиційними контрастними сполученнями кольорів.
Педагогічну роботу вона поєднувала з творчою, малюючи переважно декоративні панно.
Графічна техніка Т.Я. Пати дуже різноманітна. Вона малювала пелюстки квіток стеблинкою осотняку, найтоншим пензликом з котячої шерсті виписувала перисті листочки, трісочкою вишкрябувала тоненькі прожилки в середині листочка і просто пальцем малювала прозорі достиглі ягоди.
У 1937 р. Тетяну Пату запросили до Москви, де вона разом із Н. Білокінь та І. Павленко розписувала Український павільйон на Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Восени 1939 року на запрошення Інституту художньої промисловості майстриня розписувала магазин кустарних виробів у Москві.
З кінця 30-х років Т.Я. Пата стала постійною учасницею обласних, республіканських, союзних і зарубіжних виставок. Невдовзі
її було визнано однією з родоначальниць петриківського розпису.
Твори Тетяни Якимівни Пати експонувались на численних виставках, відзначалися грамотами, дипломами. У 1950 р. вона стала членом Спілки художників України.
У 1960 р. Т. Пата створила новий художній образ рідної української природи - твір, який підкоряє своїм ліричним звучанням. Це - "Зозуля на калині", що вирішувалася в різних варіантах. В останньому (1972 р.) ідея твору близька настрою
її автора тієї пори, сива зозуля літає садками, ніби одинока вдовиця, тужить і журиться, шукаючи в нестямі своє щастя.
В останні роки життя художниця створила серію нових малюнків, що ввійшли до альбому "Тетяна Пата" (1973 р.), оформляла книжки, художні листівки.
Померла у 1976 р. і похована Т.Я. Пата у Петриківці.