Письменник, літературознавець, етнограф та археолог, дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка
Народився у 1894 р. в м. Катеринославі.
Літературний псевдонім - В. Домонтович, Віктор Бер.
У 1913 р. закінчив Холмську гімназію, у 1918 р. - Київський університет.
У 1920-х роках - співробітник, з 1927 р. - керівник Етнографічної комісії ВУАН, у 1925-1929 рр. - співредактор (разом з А. Лободою) "Етнографічного Вісника".
З 1934 р. - співробітник Інституту історії матеріальної культури, з 1941 р. - директор Інституту українського фольклору,
у 1944-1945 рр. - співробітник Українського наукового інституту в Берліні.
Емігрував до Західної Німеччини. З 1945 р. - професор Українського вільного університету і Богословської академії у Мюнхені, співробітник видавництва "Українська Трибуна", член редколегії журналу "Арка".
У 1949 р. повернувся в СРСР. Працював в Інституті історії матеріальної культури АН СРСР у Москві. З 1956 р. - старший співробітник Інституту археології АН УРСР у Києві, завідувач його наукового архіву.
Автор біографічних романів "Аліна і Костомаров" (1929), "Романи Куліша" (1930) і виданих під псевдонімом В. Домонтович романів та оповідань "Дівчина з ведмедиком" (1928), "Доктор Серафікус" (1947), "Без ґрунту" (1948), а також багатьох оповідань, друкованих у періодичних виданнях.
З літературознавчих праць Віктора Петрова важливіші: дисертація "Пантелеймон Куліш у п’ятдесяті роки" (т. І, 1929), "Провідні етапи сучасного шевченкознавства" (1946), огляд "Українська інтелігенція - жертва більшовицького терору" (1955; виданий з рукописів В. Петрова в еміграції).
У царині етнографії В.П. Петров - автор кількадесятьох статей і праць, зокрема: "Місце фольклору у краєзнавстві" (1927), "Вогнезрубне хліборобство та хліборобський культ вогню" (1930), "З студій про передклясове суспільство" (1933).
Як археолог В. Петров розкопував пізньотрипільські й ранньослов’янські поселення, досліджував антську культуру "полів поховань" і скитські пам’ятки, опублікував щоденник розкопів В. Хвойки у Зарубинцях; автор праць "Походження українського народу" (1947), "Зарубинецький могильник" (1957), "Історична географія та проблеми слов’янського етногенезу на матеріялах гідронімії" (1966), "Скіфи. Мова і етнос" (1968), "Подсечное земледелие" (1968) та ін.