Діяч Комуністичної партії
та Радянської держави, міжнародного комуністичного
й робітничого руху.
Маршал Радянського Союзу.

Л.І. Брежнєв чотири рази удостоєний звання
Героя Радянського Союзу. Удостоєний звання
Героя Соціалістичної Праці.
Нагороджений багатьма орденами та медалями Радянського Союзу,
вищими нагородами іноземних держав, у т. ч. "Золота медаль миру імені Ф. Жоліо-Кюрі".
Лауреат міжнародної Ленінської премії миру, Ленінської премії.
Кавалер восьми орденів Леніна, двох орденів Червоного прапора,
двох орденів
Жовтневої революції,
ордена "Перемога",
ордена Богдана Хмельницького ІІ ступеня,
ордена Вітчизняної війни
ІІ ступеня,
ордена Червоної Зірки.
Нагороджений Почесною зброєю із золотим зображенням Державного герба СРСР (1976 р.).
Народився 19 грудня 1906 року в с. Каєнське (нині місто Дніпродзержинськ) у родині металурга.
Після закінчення у 1927 р. Курського землевпорядно-меліоративного технікуму працював землевпорядником
у Коханівському районі Оршанського округу Білоруської РСР, у Курській губернії та на Уралі: завідувачем райземвідділу
і заступником голови виконкому Бісертської районної ради, першим заступником начальника Уральського обласного земельного управління.
У комсомол вступив у 1923 р., у члени КПРС - у 1931 р.
У 1935 р. закінчив металургійний інститут у м. Дніпродзержинськ, працював інженером на металургійному заводі.
У травні 1937 року був обраний заступником голови виконкому Дніпродзержинської міськради. З травня 1938 року - завідувач відділу, а з лютого 1939 року - секретар Дніпропетровського обкому КП(б) України.
З перших днів ВВВ Л.І. Брежнєв - у діючій армії, вів велику організаторську й політичну роботу на посадах заступника начальника Політуправління Південного фронту, начальника політвідділу 18-ої армії, начальника Політуправління 4-го Українського фронту.
У 1943 р. удостоєний звання генерал-майора. Брав участь у бойових операціях Радянської Армії на Кавказі, у Причорномор’ї, Криму, на Україні, а також у боях за звільнення народів Чехословаччини, Польщі, Угорщини. Протягом 1945-1946 рр. - начальник Політуправління Прикарпатського військового округу.
З серпня 1946 року - перший секретар Запорізького, з листопада 1947 року - перший секретар Дніпропетровського обкомів партії, а з липня 1950 року - перший секретар ЦК Компартії Молдавії.
На XIX з’їзді КПРС Л.І. Брежнєв обраний членом ЦК, на Пленумі ЦК (жовтень 1952 р.) - кандидатом у члени Президії й секретарем ЦК КПРС.
З березня 1953 року по лютий 1954 року - у званні генерал-лейтенанта, працював заступником начальника Головного Політуправління Радянської Армії та Військово-Морського Флоту.
У лютому 1954 року ЦК КПРС направив Л.І. Брежнєва
в Казахстан, де його обрали другим, а потім першим (серпень 1955 року) секретарем ЦК Компартії Казахстану. На XX з’їзді КПРС Л.І. Брежнєв обраний членом ЦК КПРС, на Пленумі ЦК КПРС (лютий 1956 року) - кандидатом у члени Президії й секретарем ЦК КПРС. З червня 1957 року - член Президії ЦК КПРС.
На 5-й сесії Верховної Ради 5-го скликання (травень 1960 року) Л.І. Брежнєв обраний Головою Президії Верховної Ради СРСР, перебував на цьому посту по червень 1964 року, одночасно
з червня 1963 року - секретар ЦК КПРС.
XXIII з’їзд КПРС (березень-квітень 1966 року) обрав
Л.І. Брежнєва членом ЦК КПРС, а Пленум, що відбувся після з’їзду ЦК, - Генеральним секретарем ЦК КПРС. З 1976 р. одночасно - Голова Президії Верховної Ради СРСР.
Помер у 1982 р., похований у Москві біля Кремлівської стіни.