Політичний і державний діяч.
У 1961-1963 рр.
та 1965-72 рр. -
голова Ради Міністрів УРСР.
У 1971-1989 рр. -
член Політбюро ЦК КПРС.
У 1972-1989 рр. -
перший секретар
ЦК КП України

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1974 р., 1977 р.).
Нагороджений
7 орденами Леніна,
двома орденами
Жовтневої революції,
а також багатьма
медалями.


Народився 17 лютого 1918 року в м. Верхньодніпровськ (нині Дніпропетровської області).
У 1941 р. закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут.
Протягом 1934-1935 рр. - на комсомольській роботі.
З 1941 р. по 1945 р. - служба в Радянській Армії, учасник Великої Вітчизняної війни.
З 1946 р. працював на інженерно-технічних посадах у м. Дніпродзержинськ.
У 1948-1951 рр. - другий секретар Дніпродзержинського міськкому КП України.
Упродовж 1951-1952 рр. - парторг ЦК КПРС Дніпровського (м. Дніпродзержинськ) металургійного заводу ім. Ф.Е. Дзержинського.
У 1952-1954 рр. - перший секретар Дніпродзержинського міськкому КП України.
З 1954 р. по 1955 р. - другий секретар Дніпропетровського обкому КП України.
Протягом 1955-1957 рр. - перший секретар Дніпропетровського обкому КП України.
У 1957-1961 рр. - секретар ЦК КП України, з 1961 р. - член ЦК КПРС, член Центральної ревізійної комісії КПРС.
З 1961 р. по 1963 р. - голова Ради Міністрів УРСР.
У 1963-1965 рр. - перший секретар Дніпропетровського обкому КП України.
Упродовж 1965-1972 рр. - голова Ради Міністрів УРСР.
У 1972-1989 рр. - перший секретар ЦК КП України.
Кандидат у члени Президії ЦК КПРС (1961-1963 рр. та 1965-1966 рр.).
Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 1966 р.
Член Політбюро ЦК КПРС з квітня 1971 року.
Член Президії ЦК КП України з 1957 р., член Політбюро ЦК КП України з 1966 р.
Депутат Верховної Ради СРСР 5-9-го скликань.
Член Президії Верховної Ради СРСР з 1972 р.
Помер у 1990 р.