Одна з перших російських
та перша катеринославська письменниця


Народилася 11 (23) січня 1814 року в м. Ржищеві Київської губернії. Мати всесвітньо відомої засновниці теософського вчення і Всесвітнього теософського товариства, письменниці О.П. Блаватської та дитячої письменниці В.П. Жєліховської.
З 1815 р. з родиною мешкала у Катеринославі. Отримавши чудову домашню освіту та виховання під керівництвом матері, високоосвіченої та різнобічно обдарованої жінки, у 1830 р. стала дружиною капітана артилерії П.А. Гана. З цього часу кочувала з батареєю чоловіка по Україні (переважно Катеринославській губернії) та Росії з одного глухого містечка до іншого.
На початку 1836 року О.А. Ган у Петербурзі, де зав’язала ряд цікавих знайомств, у тому числі з редактором журналу "Библиотека для чтения" Й.І. Сенковським. На його пораду спробувала себе як перекладача, а потім написала свою першу повість.
У 1837 р. в "Библиотеке для чтения" з’явилася її повість "Идеал", "Утбалла" (1838), "Джеллаледин. Крымская повесть" (1838), "Медальон" (1839), "Суд света" (1840), "Теофания Аббиаджио" (1841). Її останні повісті "Напрасный дар", "Любонька", "Цветочница" були надруковані в "Отечественных записках".
Творчість О.А. Ган (літературний псевдонім Зенеіда Р-ва) продовжувалася лише сім років. Нею написано 11 повістей.
На думку В.Г. Бєлінського, "прекрасна людська особистість" Олени Ган яскраво виявила себе у творах. Жіноча душа, про яку вона так жагуче розповідала, - це її власна душа. Повісті письменниці суб’єктивні, автобіографічні. "Гаряче серце і досвід життя жіночого" (І.С. Тургенєв) дали їй можливість зробити вагомий внесок у зміну громадської свідомості на суспільну роль і пізнання жінки та на її літературні здібності.
Ще в 1830-х рр. у своїх творах Ган намагалася вирішити "жіноче питання". Її почали порівнювати із відомою французькою письменницею, називаючи російською Жорж Санд. Романтичними повістями маловідомої нині авторки зачитувалися сучасники, а повість "Утбалла" ще за життя автора була перекладена на французьку й одночасно з повістями
О.С. Пушкіна у 1838 р. надрукована в Парижі. Пізніше з її творами познайомилися і в Німеччині.
Життя в нещасливому шлюбі, розчарування в чоловікові, смерть дворічного сина, нескінченні мандри та напружена літературна праця день у день погіршували її здоров’я. Тяжка хвороба швидко прогресувала. Навесні 1842 року Олена Андріївна поїхала до Одеси лікуватися. Та лікарі вже не змогли їй допомогти. Юна жінка в розквіті таланту пішла з життя. На її могилі
(не збереглася) була встановлена біла мармурова колона з двома написами з останнього її твору - повісті "Напрасный дар":
"Сила души убила жизнь..." и "Она превращала в песни слезы
и вздохи свои".
Олена Андріївна Ган зробила свій внесок у розвиток повісті - провідного жанру в прозі епохи романтизму.