Народився у 1952 p. Закінчив геологічний факультет Львівського (1974 р.) та географічний факультет Чернівецького (1984 р.) університетів.
Працював у польових геологічних експедиціях на Алтаї, в Західному та Східному Сибіру, Карпатському та інших регіонах України, на Кавказі (Вірменія, Грузія, Чечня), в Середній Азії (Узбекистан, Таджикистан), Казахстані. Брав участь у розвідці ряду промислових родовищ в Україні та Росії. Має 31 рік виробничого стажу, із них 19 років польового.
Доктор геолого-мінералогічних наук, доктор географічних наук, доктор технічних наук, професор. Почесний розвідник надр (2006 р.). За сумісництвом - професор кафедри гідрогеології геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри геолого-економічної експертизи мінеральної сировини Інституту професійного розвитку "Надра", завідувач кафедри екології Державного екологічного інституту Мінприроди України. В різні роки займався науковою та педагогічною діяльністю в Чернівецькому та Львівському університетах, Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, Національному транспортному університеті.
Опублікував понад 400 наукових праць, із них 25 монографій, 11 підручників для ВНЗ,
15 препринтів та брошур, понад 20 методичних розробок.
Член Спеціальної Групи Експертів ЄЕК ООН з гармонізації термінології щодо запасів і ресурсів корисних копалин. За його безпосередньою участю проведено геолого-економічний аналіз і державна оцінка доцільності промислової розробки 350 родовищ корисних копалин України.Народився у 1948 р. Закінчив геологічний факультет Київського державного університету (1984 р.).
Працював у Київській геологорозвідувальній експедиції тресту "Київгеологія", Правобережній геологорозвідувальній експедиції, інституті "Укрремдорпроект", ДГП "Геопрогноз". Почесний розвідник надр (1999 р.).
Брав участь у розробленні національної Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр.
Є основним розробником інструкцій із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ підземних вод різного призначення та лікувальних грязей, а також інструкцій про зміст, оформлення та порядок подання до ДКЗ України матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ тих же корисних копалин.
За час роботи в ДКЗ України особисто організував і провів експертизу геолого-економічної оцінки запасів більше 350 родовищ нерудних корисних копалин, підземних вод і гідромінеральної сировини
Народився у 1939 р. Закінчив Московський геологорозвідувальний інститут (1966 р.).
Працював у Кіровському ВГО, Акціонерному Радянсько-Німецькому товаристві "Вісмут". З 1992 р. по 2004 р. працював головою ДКЗ України.
Заслужений геолог України (1975 р.). Першовідкривач родовища корисних копалин (1989 р.). Почесний розвідник надр (1998 р.). Нагороджений орденом
"За заслуги" III ступеня (2004 р.). Дійсний член Української нафтогазової академії (2001 р.). Член Спеціальної Групи Експертів ЄЕК ООН з гармонізації термінології щодо запасів і ресурсів корисних копалин.
Основний розробник Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр України (1997 р.) та інструкцій із її застосування до геолого-економічної оцінки рудних і енергетичних корисних копалин.
За його безпосередньою участю проведено геолого-економічний аналіз і державна оцінка доцільності промислової розробки 750 родовищ корисних копалин України, в тому числі
90 родовищ нафти та газу.
Державна комісія України по запасах корисних копалин (ДКЗ України) утворена у квітні 1992 р.
ДКЗ України проводить державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки запасів родовищ корисних копалин, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до її компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення.
Головними завданнями ДКЗ України є встановлення кондицій на мінеральну сировину для обчислення запасів корисних копалин у надрах та прийняття рішень щодо кількості, якості та ступеня вивченості запасів розвіданих родовищ корисних копалин
і стану підготовленості їх до промислового освоєння.
Комісія має управління горючих та рудних корисних копалин, відділи: нафти та газу, твердих горючих та рудних корисних копалин, нерудних корисних копалин, підземних вод, гідромінеральної сировини та лікувальних грязей, інформаційних технологій
в геології, інформаційно-правового забезпечення і протоколу,
а також відділ геолого-економічної експертизи запасів мінеральної сировини.
До проведення державної експертизи на договірних засадах ДКЗ залучає висококваліфікованих спеціалістів з розвідки, видобутку, переробки корисних копалин, екології та економіки мінеральної сировини.
Метою державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин є: об’єктивна оцінка мінерально-сировинної бази країни на основі єдиних науково-методичних критеріїв; забезпечення достовірності оцінених запасів корисних копалин і відповідності їх якісних показників запланованим напрямам використання; створення умов для найповнішого, економічно раціонального й комплексного використання запасів родовищ корисних копалин з дотриманням вимог щодо охорони надр та навколишнього природного середовища; проведення порівняльної оцінки кількісних та якісних показників запасів корисних копалин, їх географо-економічних, гірничо-геологічних, гідрогеологічних та інших умов залягання для визначення реальної промислової цінності.
Відповідно до поставленої мети основними завданнями державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин є: оцінка достовірності запасів корисних копалин і наявних у них корисних компонентів на основі дослідження та аналізу матеріалів геологічного вивчення надр щодо закономірностей формування
й розміщення покладів корисних копалин, їх речовинного складу й технологічних властивостей, гірничо-геологічних, гідрогеологічних та інших умов залягання; встановлення кондицій на мінеральну сировину для підрахунку запасів родовищ з урахуванням раціонального використання всіх корисних копалин і наявних
у них корисних компонентів; визначення кількості та якості запасів корисних копалин і компонентів, ступеня їх вивчення й підготовленості до промислового освоєння; оцінка промислового значення запасів корисних копалин і компонентів за умови їх найповнішого, економічно раціонального й комплексного вилучення та використання на основі сучасних промислових технологій.
За час свого існування ДКЗ України виконала геолого-економічну оцінку 1409 родовищ корисних копалин.
Як науково-методичний центр ДКЗ здійснює єдину науково-технічну політику щодо геолого-економічної оцінки, державного обліку і повноти використання запасів родовищ корисних копалин: розробляє, затверджує та подає на державну реєстрацію нормативно-правові документи, що регламентують проведення геологорозвідувальних робіт з вивчення якісних і кількісних показників мінеральної сировини у надрах, гідрогеологічних, інженерно-геологічних умов залягання, технологічних властивостей,
а також визначає порядок розробки кондицій для підрахування запасів корисних копалин, розробка методики моніторингу мінерально-сировинної бази України.