Директор Державної геологічної служби України — Мормуль Дмитро Дмитрович.
Цього року в Україні відзначають 90-річчя від дня заснування Державної геологічної служби. 1918 року урядом молодої української держави було затверджено статут і штатний розклад Українського геологічного комітету.
Сучасна Державна геологічна служба є прямим спадкоємцем комітету та урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Законом України "Про Державну геологічну службу" визначено стратегію її діяльності та основні завдання, а саме:
- участь в реалізації державної політики у сфері геологічного вивчення, охорони та використання надр;
- забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази, охорони та раціонального використання надр, організація їх геологічного, гідрогеологічного, інженерно-геологічного та еколого-геологічного вивчення, картування геологічного середовища, пошуку та розвідки родовищ корисних копалин на території України, її континентальному шельфі і у виключній морській економічній зоні;
- створення єдиної інформаційної системи користування
надрами.
Геологічною службою створено значний мінерально-сировинний потенціал, завдяки якому Україна увійшла до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. В надрах держави виявлено близько 20000 родовищ і проявів 117 видів корисних копалин, із яких 8217 родовищ 98 видів мінеральної сировини мають промислове значення та обліковуються Державним балансом запасів. 3349 родовищ освоєно промисловістю. На їх базі працюють гірничовидобувні та гірничозбагачувальні підприємства з розвиненою науковою та технологічною інфраструктурою, і саме тут зосе реджено близько третини всіх виробничих фондів держави.
Основні завдання з розвитку вітчизняної мінерально-сировинної бази визначено Загальнодержавною програмою розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року. Реалізація основних заходів закону дозволить надійно забезпечити вітчизняну промисловість і сільське господарство власними гостродефіцитними видами корисних копалин, одержати суттєві прирости запасів корисних копалин.
Велика увага приділяється реґіональним дослідженням, особливо роботам зі створення базових геологічних карт території України.
Перспективи розвитку нафтогазовидобувної галузі пов’язуються з морськими акваторіями Південного реґіону. Значна увага надається вивченню можливості видобутку метану вугільних родовищ, як альтернативного виду енергетичної сировини.
Вагомі результати отримані українськими геологами при проведенні геологорозвідувальних робіт на благородні, рідкісні та рідкісноземельні метали.
Для забезпечення металургії легуючими металами проводяться значні роботи на хром та нікель.
До пріоритетних віднесені роботи, спрямовані на забезпечення власною сировинною базою гірничо-хімічного та агропромислового комплексів, - це пошуки родовищ апатиту, фосфориту та калійних солей.
Україна багата на різноманітні неметалеві корисні копалини. Серед них і такі, що містять цінну мінеральну сировину, важливу не лише для вітчизняної економіки, а й користуються попитом за рубежем: графіт, каолін, вогнетривкі та бентонітові глини, солі, кварцити, декоративні камені та інша сировина. Великі природні можливості надр можуть і мають відігравати важливу роль у розбудові економіки України.
В Україні діє чітка система надання державою надр у користування, а також ліцензування видів робіт, пов’язаних із пошуком та розвідкою родовищ корисних копалин, яка дає можливість державі спрямовувати та, при необхідності, активно впливати на процеси у сфері надрокористування.
Відповідно до Кодексу України про надра, конкретні ділянки надр надаються в користування для:

- геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин;
- видобування корисних копалин;
- будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин та відходів виробництва, скидання стічних вод;
- створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.).
Законодавча база України надає можливість суб’єктам підприємницької діяльності (в тому числі й іноземним компаніям) отримати спеціальні дозволи (ліцензії) на користування конкретними ділянками надр із відповідною метою.
У Держгеолслужбі створено систему державного геологічного контролю, структура якої складається з Управління державного геологічного контролю та

територіальних інспекцій Державного геологічного контролю .
Інформаційне забезпечення галузі здійснюється Державним інформаційним геологічним фондом України.
Науково-дослідне забезпечення галузі виконується Українським державним геологорозвідувальним інститутом (УкрДГРІ).
Міжнародне співробітництво спрямоване на забезпечення сприятливих зовнішніх умов для входження у світовий геологічний простір та подальшої розбудови двосторонніх відносин із геологічними службами інших країн світу.
Підписано угоди про прикордонне співробітництво в галузі вивчення, освоєння та охорони надр із країнами СНД; про співробітництво з Міністерством природних ресурсів Російської Федерації в галузі вивчення, відтворення та використання мінерально-сировинних ресурсів. Державна геологічна служба бере участь у міжнародних проектах "ДОБРЕ", програмах "КАРТА", "СЕСЮЕ" та ін.
Держгеолслужба - організатор у 1984 р. в м. Києві Міжнародного геологічного конгресу, а в 2002 р. - міжнародного симпозіуму "Геологія та металогенія докембрію".