Основні напрями роботи Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи визначені Постановою Верховної Ради України "Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів":
Це заходи, спрямовані на розвиток законодавства у сфері: охорони, збереження, використання та відновлення (відтворення) природних ресурсів, у тому числі надр, лісів, водних ресурсів, атмосфери, тваринного та рослинного світу, природних ландшафтів; збереження та збалансоване використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу та освоєння космічного простору; екологічної безпеки, попередження та ліквідації наслідків природних лих, техногенних аварій та катастроф, діяльності державних аварійно-рятувальних служб; радіаційної та пожежної безпеки; цивільного захисту населення; поводження з відходами, включаючи радіоактивні та токсичні відходи; державного моніторингу навколишнього природного середовища; фінансових санкцій за забруднення навколишнього природного середовища; створення, охорони та розвитку об’єктів природно-заповідного фонду України; ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у тому числі надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України з цих питань; соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; розвитку екологічного страхування та екологічного аудиту;
Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.
У той же час, екологічна ситуація залишається вкрай складною, навантаження на природне середовище зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів продовжує загрожувати здоров’ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави.
Основою для реалізації права українського народу на чисте та безпечне довкілля є розвинене законодавство та безумовне його дотримання.
В Україні в цілому створено законодавчу базу для охорони та відтворення природних ресурсів, енерго- та ресурсозбереження, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
Разом з тим, природоохоронне законодавство ще не забезпечує повною мірою потреб суспільства, а механізми його реалізації розвинуті недостатньо.
Неузгодженість законодавства у багатьох напрямах природокористування створює небезпеку маніпулювання та знижує вимоги до його дотримання.
Фінансування природоохоронної сфери здійснюється безсистемно і в недостатніх обсягах. Продовжується практика фінансування екологічної сфери за залишковим принципом.
З’являються нові загрози (глобальні зміни клімату, підтоплення), які потребують врегулювання, передусім на законодавчому рівні.
Постала необхідність створити систему збалансованого (сталого) використання природних ресурсів, страхування екологічних ризиків, поводження з генетично-модифікованими організмами, удосконалити систему поводження з відходами, у тому числі з радіоактивними, створити законодавчу базу для зменшення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, законодавчо врегулювати ведення моніторингу навколишнього природного середовища, удосконалити еколого-експертну діяльність, збільшити площі об’єктів природно-заповідного фонду, сприяти відтворенню власної мінерально-сировинної бази, створення системи належного захисту населення та довкілля від надзвичайних ситуацій, у тому числі на об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах, від дії радіоактивних речовин та радіоізотопної продукції тощо.
Одним з основних пріоритетів залишається законодавче врегулювання зняття з експлуатації 1-3 енергоблоків Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкту "Укриття" на екологічно безпечну систему.
Потребує удосконалення система соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, підвищення норм пенсійного забезпечення, забезпечення житлом тощо.
Зростає екологічна обізнаність та соціальна активність суспільства і його участь у прийнятті управлінських рішень має бути забезпечена.
Зважаючи на те, що реалізація державної екологічної політики, запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи потребує створення цілісної системи заходів правового, економічного, соціального, освітнього та організаційного характеру з врахуванням сучасних потреб та світового досвіду, Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи визначив пріоритети своєї діяльності на 2008-2011 роки.
До основних пріоритетів у сфері екологічної політики, екологічної безпеки та природокористування належить: забезпечення дотримання Україною положень Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція) та законодавче забезпечення механізму її реалізації; запровадження системи проведення державної екологічної експертизи проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів; вдосконалення системи законодавчого забезпечення фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища; забезпечення фінансування природоохоронної сфери в обсягах не менше трьох відсотків від валового внутрішнього продукту; удосконалення законодавства щодо охорони атмосферного повітря, зокрема, створення законодавчої бази для ефективного застосування механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату з метою зменшення обсягів викидів парникових газів; удосконалення системи поводження з відходами, наближення її до аналогів ЄС; законодавче забезпечення реалізації програмно-цільового підходу та басейнового принципу охорони, використання та відтворення водних ресурсів; зниження ризиків виникнення надзвичайних ситуацій в межах прибережних територій, впровадження комплексу природоохоронних, правових, економічних, організаційно-технічних та інших заходів;
врегулювання введення моніторингу навколишнього природного середовища; запровадження системи страхування екологічних ризиків та ризиків, пов’язаних зі стихійними природними явищами; удосконалення системи топографо-геодезичної та картографічної діяльності; приведення законодавства України у сфері поводження з генетично модифікованими організмами у відповідність до Картахенського протоколу про біобезпеку та Директив ЄС; забезпечення законодавчих основ та впровадження механізмів для створення системи екологічної освіти та виховання у галузі охорони навколишнього природного середовища. удосконалення діяльності у сфері надрокористування; створення системи державного та громадського контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища; посилення відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, в тому числі унеможливлення протизаконних дій у процесі розпорядження землею сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення, лісовими і водними ресурсами; забезпечення переходу до інтегрованого управління водними ресурсами на засадах басейнового принципу; вирішення питання оренди водних об’єктів; посилення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах; віднесення земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг до земель природоохоронного призначення; створення на законодавчому рівні умов для здійснення заходів щодо збереження лісів в умовах приватизації землі, збільшення площі лісів в державі, спрощення надання земель під заліснення; забезпечення формування екомережі, збереження, невиснажливе використання та відтворення біо- та ландшафтного різноманіття, розширення мережі природно-заповідного фонду до 12%, у тому числі, створення морських природоохоронних територій; аналіз стану підтоплення земель в Україні та причин, що його викликають; удосконалення законодавства у цій сфері; ініціювання прийняття на рівні закону Енергетичної стратегії України до 2030 року на засадах екологічної безпеки та енергоефективності економіки.
Значний обсяг робіт роботи заплановано у сфері радіаційної безпеки та надзвичайних ситуацій. Зокрема планується: удосконалити заходи щодо поводження з радіоактивними відходами; удосконалити систему обліку та оприлюднення інформації щодо радіоактивного забруднення територій та доз опромінення населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи; створити автоматизовану систему раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення на потенційно небезпечних об’єктах та на об’єктах підвищеної небезпеки.
У сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи заплановано стратегічні плани, зокрема: реалізувати заходи щодо зняття з експлуатації 1-3 енергоблоків Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему; визначити механізм виведення населених пунктів за межі зон радіоактивного забруднення та статусу територій та населених пунктів, виведених за межі зон радіоактивного забруднення, реабілітації радіоактивно забруднених лісів; виправити дисбаланс між зростанням видатків державного бюджету і неадекватним фінансуванням соціальних потреб учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілих від Чорнобильської катастрофи, для чого, при підготовці проекту Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік вносити пропозиції щодо збільшення видатків на виконання програм соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; створити передумови для розвитку та сталого функціонування Державного реєстру осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Передбачається вийти на Стратегію національної екологічної політики, Екологічний кодекс України, забезпечити фінансування природоохоронної сфери на належному рівні, реалізацію програмно-цільового підходу, запровадити систему страхування екологічних ризиків, сприяти удосконаленню системи поводження з відходами, в тому числі і з радіоактивними відходами; зменшення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, тощо.
Робота Комітету не вичерпується лише заявленими пріоритетами. Будуть з’являтись нові проблеми і задачі, які потребують як стратегічного планування, так і тактичного вирішення.