Народна артистка України. Лауреат телерадіоконкурсу "Нові імена", дипломант Першого міжнародного конкурсу оперних співаків ім. Соломії Крушельницької (Львів, 1991), дипломант Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості товарів і послуг "Золота фортуна" в номінації "Зірка української опери" (1998). Нагороджена дипломом телефестивалю "Шлягер року" за популяризацію класичних шлягерів (1998). Лауреат премії ім. Григорія Сковороди (1997). Нагороджена почесною відзнакою "Знак Пошани" від Київської міської держадміністрації (2002), відзнакою Президента Словенії. Почесна громадянка міст Полонне (Україна)
та Ла Плата (Аргентина). Кавалер ордена княгині Ольги (2003).
Валентина Степова - співачка, якій підвладні всі жанри: опера й оперета, народна пісня і класичний солоспів, сучасна зарубіжна музика, естрадна пісня, навіть рок.
Народилась Валя Стельмах у м. Полонному Хмельницької області, з дитинства була закохана у народну пісню. Мама помітила здібності доньки й повела її до музичної школи.
На іспиті дівчинка несподівано заспівала "Била мене мати...". Успіх був шалений. Дебютувала Валентина на сцені у 10-річному віці: в пушкінській "Сказке о мертвой царевне и семи богатырях" вона виконала роль цариці-мачухи. І почула,
що на неї чекає велике майбутнє. Початкову музичну освіту Валентина Степова здобула по класу скрипки, але дуже любила співати в хорі, навіть була солісткою шкільного колективу.
Професійне навчання Степова розпочала у Хмельницькому музичному училищі на факультеті хорового диригування, згодом працювала солісткою ансамблю пісні і танцю "Подолянка". Побувала з колективом в усіх куточках України.
А коли зрозуміла, що понад усе мріє співати на оперній сцені, вступила на вокальний факультет Київської консерваторії. Закінчивши навчання (1990), молода співачка стала солісткою оперної студії при консерваторії, де блискуче дебютувала
в партії Аделі в опереті Йоганна Штрауса "Летюча миша".
Паралельно співала у концертах з різними колективами народні пісні, романси, естрадні твори сучасних композиторів. Гастролювала в Австрії, Франції, Греції, Канаді, Аргентині, Бразилії, Парагваї, США.
Упродовж 1993-2003 рр. В. Степова була солісткою Національного театру опери та балету України ім. Шевченка (дебют - Розіна в опері Дж. Россіні "Севільський цирульник"). Виконувані партії - Віолетта (Дж. Верді "Травіата"), Розіна (Дж. Россіні "Севільський цирульник"), Церліна (В.-А. Моцарт "Дон Жуан"), Мюзетта (Дж. Пуччіні "Богема"), Адель (Й. Штраус "Летюча миша").
У 1995 р. Валентині Степовій присвоєно почесне звання "Заслужена артистка України", а в 1999 р. - "Народна артистка України".
На пропозицію своїх земляків Анатолія Дударя та Броніслава Грищука у 1996 р. Степова записала пісню "Діві Марії" та зняла відеокліп (першою серед українських співаків академічних жанрів). Однією з головних подій того періоду Валентина вважає великий сольний концерт, що відбувся 2 жовтня 1997 р. в одному з кращих залів столиці Австрії - віденському "Концертхаузі". Згодом співачка записала альбом популярних класичних творів у сучасних аранжуваннях "В обіймах вічної музики".
У 2002 р. народна артистка України Валентина Степова здійснила масштабний проект - велику концертну програму
в Національному палаці "Україна" за участю Національного симфонічного оркестру, солістів столичної опери та рок-групи "Галактика". Через два роки співачка знову зібрала прихильників свого таланту на розкішний концерт у НП "Україна"
за участю двох провідних оркестрів країни.
У дискографії артистки - "Арії з опер" (1998), класичні твори в сучасних аранжуваннях "В обіймах вічної музики" (1999), українські народні пісні та романси "Соловейко" (1999), пісні сучасних українських композиторів "Волошкове поле" (2000), сучасна музика зарубіжних авторів "The best" (2002),
романси та фортепіанні твори Сергія Рахманінова (2003), "Мамин вальс" (2005).
Заміжня. Чоловік - Ігор Степовий, син - Артем.