Село Скориківка - центр сільської ради.
Населення - 580 осіб, 263 двори.
У центрі села красується двоповерхова школа, Будинок культури, переливаються на сонечку куполи Миколаївської церкви, обеліск Слави.
Село виникло на рубежі XVII-XIX ст.
У 1837 р. Скориківка належала до Драбівської волості і нараховувала 46 рільничих
і чумацьких домів (161 мешканець).
У 1888 р. на прохання громадян було організовано школу грамоти. У 1898 р. відкрито церковноприходську школу.
У 1989 р. завершено будівництво нової середньої школи, де навчається 105 учнів.
У 1967 р. збудовано Будинок культури на 350 місць, у якому на другому поверсі розташувалася сільська бібліотека.
На честь 164 односельців, які загинули
в роки Великої Вітчизняної війни, у 1967 р. споруджено обеліск Слави. У бойових діях брали участь 167 осіб, нагороджені бойовими орденами та медалями 112.
З 1907 р. по 1910 р. на кошти прихожан майстрами з Вереміївки будувалася Миколаївська церква. Упродовж 1934-1943 рр. була закрита місцевою владою. У 1962 р. церкву відібрано в прихожан, використовувалась як комора. У січні 1991 р. церква була освячена і почала діяти за своїм призначенням.
На території Скориківської сільської ради діє СТОВ "Колос" - 147 працівників (директор Юрій Володимирович Овдієнко).
Уродженці Скориківки - кандидат технічних наук І.Я. Скорик, лікар-травматолог
І.П. Косенко, полковник у відставці Г.Н. Заєць, полковник Г.Д. Галат, полковник - викладач військової кафедри (м. Санкт-Петербург) М.В. Мороз, перекладач М.П. Слісаренко.
Село Львівка
Нині у Львівці 181 двір, а населення становить 269 осіб, що майже на рівні початку
ХХ ст. У селі 6 вулиць.
Історія Львівки сягає середини XVIII ст.
У 1761 р. полковник Микола Меєр купив
у хорунжого Григорія Моцоки "хутірець Ільвівку".
У 1910 р. налічувалося 72 господарства. Населення за 130 років зросло вдвічі й становило 356 жителів.
У 1929 р. незаможницькі господарства Львівки об’єдналися в колгосп "Вільне життя", його першим головою був Іван Васильович Васильченко. Попри труднощі, в середині 30-х років колгосп перетворився в одне з передових господарств Златокраю. У вирі страшної війни з нацизмом загинули десятки жителів села.
По війні Львівка стала бригадним селом колгоспу "Шлях Леніна".
Була колись у Львівці церква святого Луки, до речі, збудована без єдиного цвяха. Та
у 30-ті роки богослужіння в ній припинилися, купольні дзвони було знято. У 80-х церкву розібрали на дрова.
Родом із Львівки в недавньому голова Золотоніської райдержадміністрації Віктор Федосійович Овдієнко. Його старший брат Федосій Федосійович уже впродовж багатьох років очолює Золотоніське кооперативне заготівельно-виробниче територіальне об’єднання і має високе звання "Заслужений працівник сфери послуг України". Понад 20 років керує одним з найпередовіших господарств Золотоніщини - СТОВ "Прогрес" Василь Федорович Лисенко - депутат обласної ради. Серед освітянського загалу України загальновідоме ім’я Учителя від Бога, ентузіаста музейництва, методиста-філолога, автора багатьох публікацій, на жаль, покійного Олександра Андрійовича Дорошенка, котрий тривалий час працював у Великохутірській школі Драбівського району.
Уродженець села Василь Петрович Шевчук очолює Кіровоградський медичний коледж. Науковий ступінь доктора фізико-математичних наук здобув львівків’янин Микола Петрович Мороз. А Дмитро Павлович Шевчук, майстер спорту з вільної боротьби, неодноразово виборював призові місця на всеукраїнських турнірах.
Н.В. Матвієнко