Голова правління
Державної акціонерної компанії "Хліб України".

Народний депутат України ІV скликання.
Кандидат економічних наук.
Заслужений працівник сільського господарства.
Голова Всеукраїнського благодійного фонду
імені Петра Калнишевського.
Посол Федерації Всесвітнього миру в Україні
Народився у 1946 р. на Роменщині, серед дивовижної природи Липоводолинського краю, в селянській родині. Тепер важко сказати, що було визначальним для Івана Миколайовича у момент прийняття доленосного рішення стати хліборобом: чи генетичний потяг, захований у глибинній сутності майже не кожного українця від діда-прадіда, чи престижність професії, віднесеної до розряду ключових формотворчих чинників розвитку людської цивілізації.
Практика роботи у колгоспі "Червоний лан", а по закінченні Чугуєво-Бабчинського технікуму лісового господарства - у Роменському лісгоспі, сформувала замолоду в характері Івана Миколайовича почуття відповідальності не лише за себе, а й за доручену справу. А наполегливість у досягненні мети дозволила йому, молодому спеціалістові, здолати
складний шлях професійного становлення, аж до посади директора радгоспу "Промінь" Роменського району Сумської області, водночас здобуваючи
вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" в Харківському сільськогосподарському інституті (закінчив у 1983р.).
Фахові знання, помножені на сумлінну працю, склали основу широкої ерудиції Івана Миколайовича. Примножував він ці скарби тоді, коли на практиці відкривав для себе тонкощі хліборобської професії,
і тоді, коли зміцнював економічний потенціал краю на посадах голови Роменської районної ради і виконкому (1987-1994 рр.) та генерального директора Сумського виробничого об’єднання "Елеваторзернопром" (1994-1995 рр.). Саме цей доробок додав Івану Миколайовичу переконаності в тому, що в управлінській сфері криються чималі резерви оптимізації виробництва (у 1991 р. закінчив Київський інститут політології і соціального управління).
Достойним визнанням професіоналізму І.М. Рішняка стало призначення його на посаду заступника голови правління ДАК "Хліб України" (жовтень 1998 р.), а з червня 1999 р. - на посаду голови правління цієї Компанії. Він єдиний в історії України, хто двічі удостоївся такої високої урядової довіри, адже у лютому 2008 р. Іван Рішняк очолив ДАК "Хліб України" вдруге.
Вміння підтримати в людині найкраще, неабиякий організаторський хист І. Рішняка, вболівання і за роботу, і за громадські справи (з 1997 р. - член Аграрної партії, з 2005 р. - голова Сумської регіональної організації Народної партії) склали підвалини його високого авторитету, в тому числі і серед виборців, які віддали за нього свої голоси та симпатії (вибори до Верховної Ради України 2002 р.) і, як засвідчила депутатська діяльність Івана Миколайовича, - не помилилися. Адже ділові якості та професіоналізм презентували його вже на найвищому державному рівні досвідченим і мудрим політиком. Тоді ж до І.М. Рішняка прийшло й переконання у правильності аристотелівського вислову: "король є закон!". Бо лише в тому суспільстві існує порядок, панує мир і злагода, де діють закони.
Це - людина по-господарськи дбайлива і водночас безмірно щедра: двері громадської (депутатської) приймальні Івана Миколайовича завжди відчинені для всіх, хто б і з якою проблемою не завітав: чи-то пенсіонер, чи студент, чи мати з багатодітної родини. Важко перелічувати доброчинні діяння Івана Миколайовича, але особливою справою його життя стало відродження духовності української нації, зокрема поновлення історичної правди про лицаря слави, Останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського. Задля надання системності та масштабності цій роботі І.М. Рішняк у 2003 р. створив Всеукраїнський благодійний фонд імені П. Калнишевського, головою якого є.
Іван Миколайович вболіває і за незахищеність національного сільгоспвиробника, і за необхідність відтворення справжньої української історії, як і краєзнавства в цілому, і за скіфські скарби, які нещадно розграбовуються нині "чорними" археологами та за врегулювання цілої низки інших проблем. Він не залишається осторонь розвитку музейної справи, книгодрукування, врегулювання широкого спектру питань вітчизняної культури загалом, притягуючи своєю енергетикою кращі інтелігентські сили на підтримку своїх задумів.
Валентина Єфремова
Олександра Виноградова
Всеукраїнський благодійний фонд імені Петра Калнишевського
Історія українського народу, легендарної Сумщини, як і Роменського краю, тісно пов’язані з козацькою добою.
Громадянська позиція козацького нащадка І.М. Рішняка стала запорукою відродження пам’яті про таку визначну історичну постать, як лицар духу Петро Калнишевський. Чимало зусиль поклав Іван Миколайович для відродження правди про останнього Кошового отамана Запорозької Січі, уродженця давнього Роменського краю. Завдячуючи цьому перед українським суспільством постав самобутній образ людини-борця, державотворця, далекоглядного політика, людини-легенди, сповненої жертовності заради високих ідеалів...
Родовід Петра Калнишевського починався у
с. Пустовійтівка Роменського району Сумської області. Край цей уславився й тим, що у с. Хоружівка народився Президент України В.А. Ющенко, заслужений діяч мистецтв України, знаний поет О. Ющенко, народний артист України А. Мокренко, художники Н. Кизенко, І. Цюпка, В. Бондаренко, різьбяр І. Роженко та багато інших. Там виборював волю й братерство українців кобзар, композитор, співак Є. Адамцевич, а також продовжує славетні тродиції кобзарського мистецтво М. Мошик та інші митці.
Нелегко стверджувати народну правду. Щоб сьогодні ім’я П. Колнишевського далекоглядного державотворця, вірного сина українського народу набуло визнання, І. Рішняк пройшов справжній шлях Іоанна Предтечі. Саме за його ініціативи та за участю Всеукраїнського благодійного фонду ім. П. Калнишевського до ювілею легендарного Кошового була організована урядова поїздка на Соловки (Російська Федерація). Головним напрямом діяльності Фонду стала робота з відродження історичної правди, піднесення патріотизму, формування людської гідності, любові до своєї держави.
За ініціативою Фонду втілена в життя ціла низка широкомасштабних проектів, присвячених славному Петру Калнишу (як лагідно називали Отамана
в народі).
Так, на батьківщині П. Калнишевського, в селі Пустовійтівка, встановлено пам’ятний знак у вигляді трикутника, який символічно поєднав знакові місця, пов’язані з іменем Калнишевського: відстань від Пустовійтівки до Запорозької Січі - 511 км, до Соловків - 1551 км. Там же у 1991 р. відкрито перший в Україні пам’ятник П. Калнишевському (автори - народний художник України, відомий скульптор В. Бородай та заслужений працівник культури України, кінорежисер, скульптор Р. Синько).
Фонд постійно висвітлює події козацької доби у друкованих статтях, краєзнавчих дослідженнях. Знято історико-документальний фільм "Повернення Петра Калнишевського" (автор сценарію - історик, невтомний дослідник, директор Фонду Д. Кулиняк), іде підготовка до зйомок повнометражного художньо-документального фільму за сценарієм народного артиста України, відомого режисера В. Савельєва. Разом з творчим об’єднанням українських письменників "Варта" видані книги "Лицар дикого поля" (автор Д. Кулиняк), "Республіка козаків" (Г. Нудьга), "Історія села Смілого" (Ф. Сахно) та ін.
У 2001 р. у м. Ромни був закладений меморіальний камінь як зобов’язання відбудувати колишню церкву Покрови Пресвятої Богородиці, збудовану
на кошти П. Калнишевського. У 2006 р. за клопотанням Фонду та підтримки Президента України
В. Ющенка було освячено Свято-Троїцьку церкву
в рідному с. Отамана Пустовійтівці.
Щорічно в с. Пустовійтівка проводяться свята козацької слави "Калнишева рада", до якого залучаються козацькі загони, науковці, творча інтелігенція, учнівська молодь (подання проекту заходу до уряду від 16 червня 2003 р. "Про заходи щодо вшанування пам’яті Петра Калнишевського"). З 2005 р. свято набуло статусу Всеукраїнського (Розпорядження Президента України, Гетьмана України В. Ющенка від 14 листопада 2005 р.) На 2008 рік заплановано реалізацію міжнародного проекту з увічнення пам’яті лицаря козацької слави
П. Калнишевського "Історія та сучасність".
Здійснюються інші заходи з повернення українському народові імені його славного сина - останнього Кошового отамана Запорозької Січі
П. Калнишевського. Його державницька постать як видатного політика, воєначальника, палкого і самовідданого борця за самостійну українську державу зорітиме
у віках. Саме його далекоглядній політиці, шляхетній дипломатії Україна сьогодні значною мірою завдячує своїй геополітичній ролі.
У серцях українців П. Калнишевський залишився мужнім невтомним борцем за кращу долю України. Пам’ять про Петра Калнишевського завжди нагадуватиме українському народові, що він - нація, яка гідна високої шани та світлої, незалежної долі, визнання у світовій спільноті як демократичної держави.
Валентина Єфремова
представник Роменського земляцтва у Києві,
заслужений працівник культури України