(1854-1942)
Біохімік, гігієніст, епідеміолог, громадсько-політичний і освітній діяч
Горбачевський Іван Якович народився 15 травня 1854 року в с. Зарубинці, нині Збаразького району, у родині священика. Навчався у Тернопільській гімназії, де входив до гуртка "Громада". У 1872 р., закінчив гімназію вступив на медичний факультет Віденського університету. Ще студентом розпочав наукові дослідження з медичної хімії і в 1874 р. опублікував свою першу наукову працю "Про вестибулярні нерви".
З 1875 р. - демонстратор, згодом - асистент кафедри медичної хімії в Інституті професора Людвіга при Віденському університеті. Під час навчання займався громадською працею: у 1875-1877 pp. двічі був головою студентського товариства "Січ".
У 1877 p. І. Горбачевський з відзнакою закінчив університет і почав займатися науковими дослідженнями в Хімічному, а згодом у Фізичному інститутах Відня. 1882 p. він зробив велике наукове відкриття - вперше у світі синтезував сечову кислоту, а в подальших дослідженнях встановив джерела й шляхи її утворення в людському й тваринному організмах. У 1883 р. на запрошення ректорату Празького німецького Карло-Фердинандового університету очолив кафедру фармакології, де продовжив досліди, розпочаті у Відні. У 1885 р. йому вдалося одержати метилсечову кислоту із метилгідантоїну і карбаміду (або біурету).
У 1886 p. він запропонував новий метод синтезу креатину, а в 1889-1891 рр. відкрив фермент ксантиноксидазу. І. Горбачевський одним із перших відзначив, що амінокислоти є складовою частиною білків.
У Празькому університеті І. Горбачевський працював надзвичайним, звичайним професором медичної хімії, багаторазово обирався деканом медичного факультету,
а в 1902-1903 pp. - ректором університету. Він став також засновником і першим директором Інституту медичної хімії при університеті, який працює й нині. Багато уваги надавав роботі над університетськими підручниками з медичної хімії, у 1904-1908 pp. видав такий підручник чеською мовою у
4-х томах. У 1898 p. його наукова діяльність відзначилася найвищою нагородою Австро-Угорщини - орденом Залізної Корони. Його призначили головою Ради здоров’я
у Чехії, а з 1906 p. - головою найвищої Ради здоров’я Австро-Угорської монархії. Він став членом Палати Панів Віденського сейму, радником цісарського двору та членом Королівського чеського наукового товариства (згодом - Чеської академії наук).
Під час Першої світової війни І. Горбачевський займався влаштуванням українців у Празі. 1917 p. увійшов до австрійського уряду і створив перше у світовій практиці міністерство народного здоров’я та був призначений його міністром. Тут став одним із організаторів Українських університетських курсів, які згодом були реорганізовані в Український вільний університет. Офіційне відкриття його відбулося
17 січня 1921 pоку у Відні, а в жовтні університет переведено до Праги. Іван Горбачевський багаторазово обирався ректором цього університету, а також почесним доктором права та почесним професором. Завідував кафедрами хімії в УВУ та в Українському вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова. Був також професором Українського технічно-господарського інституту, Української господарської академії
у Подєбрадах, головою номенклатурної хімічної комісії при цій академії. Працю, присвячену питанню української хімічної термінології, вчений опублікував в "Українському медичному віснику" 1923 p. Підготував також два томи підручника органічної і неорганічної хімії українською мовою,
з яких перший том - "Органічна хімія" опубліковано у Празі 1924 p., а другий залишився у рукопису.
Наукова діяльність І. Горбачевського була надзвичайно різноманітною. Крім описаних наукових відкриттів, він працював як біохімік-гігієніст, епідеміолог, зробив свій внесок у питання судової медицини, токсикології. Загалом є автором понад 60-ти наукових праць переважно експериментального характеру з біологічної хімії, понад 100 наукових розробок у галузі санітарії, які характеризуються новим підходом до розв’язання різних медичних проблем і багато з яких було впроваджено
в Австро-Угорщині. Опублікував оригінальні методи визначення пуринових основ, азоту, розробив методику визначення білків, досліджував пелагру та багато інших проблем.
Важливою працею вважав Іван Горбачевський участь у роботі Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Ще з 1899 p. був дійсним його членом, згодом - почесним членом математично-природничо-лікарської секції, у 1911-1918 pp. - її головою. Займався організацією лікарської комісії НТШ. У 1900 p. очолював делегацію на Всесвітньому лікарському конгресі у Парижі, де його обрали віце-президентом
та президентом хімічної секції. З 1910 p. почесний президент Українського лікарського товариства, був також організатором першого (1926) і другого (1932) українських наукових з’їздів у Празі.
У 1925 p. вчений був обраний академіком Всеукраїнської Академії наук і запрошений викладати хімію у Харківському університеті, але через похилий вік відмовився.
І.Я. Горбачевський завжди був у центрі українського громадського життя. У 1924 p. як ректор Українського вільного університету за участю професорів він організував
у Празі Музей визвольної боротьби України. На пожертвування української громадськості у 1938 p. було куплено триповерховий будинок під музей, де розміщено величезну колекцію експонатів з української історії.
У 1945 p. її вивезли з Праги радянські спецслужби.
Помер І. Горбачевський 24 травня
1942 pоку, похований на малому цвинтарі Святого Маттея у Шарці під Прагою. Ім’я його носять Тернопільська медична академія і школа у рідному селі. Шанує його
і чеський народ: "І. Горбачевський виховав висококласних учителів лікарської хімії, тисячі чеських лікарів..., при тому був зразком патріота, вірив своєму народові й своїй Батьківщині", - так писав у своїх спогадах чеський професор Кацел.