Єпископ Бучацький
Народився 2 січня 1950 року у с. Княжпіль Старосамбірського району Львівської області в сім’ї Івана Білика та Анни з родини Крентів.
У 1957 р. розпочав навчання у Княжпільській восьмирічній школі і в 1959 р. продовжив у середній школі м. Добромиля, куди батьки переїхали на постійне місце проживання. У 1965 р. з огляду на глибоке християнське патріотично-національне родинне виховання і відмову вступити
до ВЛКСМ та через репресії змушений був припинити навчання в даній школі і вступив до Львівського електротехнікуму зв’язку, паралельно продовжуючи навчання в Малехівській середній вечірній школі Жовківського району. У 1968 р. за релігійні переконання й утиски з боку влади змушений був залишити навчання в технікумі. Того ж таки року вступив на фізичний факультет Львівського державного університету, однак тодішній політичний режим не дозволив продовжити навчання і через півроку був відрахований з університету.
Восени 1968 року розпочав монаший вишкіл і філософсько-богословські студії
в підпільному Чині Отців Василіян.
У 1969 р. змушений був податися подалі від Галичини і вступив на фізичний факультет Ужгородського державного університету. Але там попав під пильний нагляд КГБ, так як паралельно продовжував духовні студії і підтримував тісні зв’язки
з підпільними священиками Галичини і Закарпаття та єпископами Олександром Хірою, Йосафатом Федориком та Софроном Дмитерком, та ще й проживав на квартирі в родині монахині Теофіли Манайло ЧСВВ, яка була свідком вбивства єпископа Теодора Ромжі підісланою агенткою НКВД. Тут, на цій квартирі, проживало ще декілька релігійно і національно свідомих студентів і часто відбувалися підпільні
Богослуження.
У 1972 р. за сфабрикованими звинуваченнями на передостанньому курсі був виключений з університету і призваний на два роки військової служби, яка проходила на командному пункті штабу армії ПВО під землею стометрової глибини.
Після закінчення служби в армії у 1974 р. з доброю характеристикою і рекомендацією з війська зміг відновитися для продовження навчання в Київському державному університеті на фізичному факультеті. Закінчив його у 1977 р., здобувши рекомендацію до аспірантури та направлення на роботу в науково-дослідний інститут в м. Києві, але через переслідування з боку КГБ змушений був відбути на роботу на обов’язкове відпрацювання у район Центрального Кавказу в Кабардино-Балкарію в наукову експедицію Академії наук України, де працював на висоті 2100 і більше метрів над рівнем моря. Там пропрацював майже десять років. Туди також прибули з Галичини ще два підпільні монахи ЧСВВ, які згодом стали священиками. Там виявилась можливість безперешкодно і часто відбувати
у відрядження до України і таким чином підтримувати тісні зв’язки з підпільною УГКЦ та продовжувати підпільно студіювати богословські науки.
У 1978 р. склав монаші обіти і був таємно рукоположений на священика єпископом Софроном Дмитерком.
У підпільних умовах відвідував з Богослуженнями Львівську, Закарпатську, Волинську області, міста Київ, Москву, а також Казахстан та країни бувшої Югославії, а на початку виходу Церкви з підпілля і Донецьку область.
15 серпня 1989 року єпископами Софроном Дмитерком, Іваном Семедієм та Іваном Маргітичем підпільно висвячений на єпископа в невеликому будинку підпільного монастиря отців Василіян в передмісті Львова.
У 1990 р. після офіційної легалізації УГКЦ отримав від Святішого Отця Івана-Павла II Папи Римського благословення
і Папську Буллу титулярного єпископа
м. Новени і призначення єпископом-помічником Івано-Франківської єпархії УГКЦ.
У січні цього ж року Декретом Правлячого єпископа Івано-Франківської єпархії Софрона Дмитерка призначений ректором відновлюваної Івано-Франківської Духовної Семінарії, першої на теренах тодішнього Радянського Союзу. Навчання проходило
в орендованих у місті різних залах і в актовій залі монастиря Отців Василіян, що на Майзлях. Викладачами були ще довоєнні професори, частина викладачів місцевих вузів та запрошувані викладачі з-за кордону. Вже на перший курс тоді вступило понад 400 семінаристів, а наступного року кількість семінаристів разом із заочною формою навчання нараховувала близько 900 осіб. Цього ж року Духовна семінарія була перереєстрована Держкомрелігії України як Теологічно-Катехитичний Духовний інститут і в цьому ж році відкрито Катехитично-Педагогічний факультет для монахинь і кандидаток.
24 травня 1994 року паралельно призначений протосинкелом Івано-Франківської єпархії.
З осені 1994 року до літа 1996 року
поглиблено студіював богослов’я в Папському Університеті "Анджелікум" в Римі, де захистив італійською мовою кандидатську дисертацію з догматичного богослов’я.
19 листопада 2000 року уведений на престіл новоствореної Синодом єпископів УГКЦ і поблагословленої Святішим Отцем Бучацької єпархії і вже п’ятий рік продовжує її духовно розбудовувати і утверджувати на славу Божу, добро Церкви і спасіння повірених душ, як добрий Пастир і перший Єпископ-ординарій.