Народився Мар’ян Мартинович Маловський 20 травня 1926 р. у селянській родині на Вінниччині у стародавньому містечку Тиврів на березі Південного Бугу. Дитинство і юність минули серед чарівної, поетичної природи Поділля серед пісень та казок, що суттєво вплинуло на формування смаків, симпатій та поглядів майбутнього митця.
Після демобілізації з армії Маловський закінчив Одеське художнє училище, де його вчителями були професори М.Мучник та В.Токарєв., а потім - Київський художній інститут, нині Національна Академія мистецтв. У художньому інституті він вчився в майстерні відомого графіка професора І. Плещинського. Вчитель, високоінтелігентна та енциклопедично ерудована людина, прищепив юнакові любов до прекрасного та до виснажливої повсякденної творчої праці.
Здобувши фах художника-графіка, М. Маловський працює у галузі портрета, станкової та книжкової графіки, акварельного живопису. Він брав участь у багатьох художніх виставках в Україні та поза її межами. Твори його зберігаються у численних музеях Києва, Полтави, Канева, Сосниці, Запоріжжя, Харкова та інших містах. Окремі роботи знаходяться у приватних збірках в Україні та за кордоном (Росія, Литва, Польща, Франція, Бельгія, США, Канада).
„Жити, щоб малювати" - стало творчим кредом художника. Мар’ян малював не лише у своїй художній майстерні. Де б він не був, - на вулиці, в театрі, в гостях, , куди б не їхав, - у відрядження, у мандри , на відпочинок, - з ним завжди був альбом, чи просто блокнот, куди він швидкоруч робив начерки усього, що привернуло його увагу, видалось цікавим! Альбомів та папок з окремими аркушами залишилось дуже і дуже багато. Щоб осмислити і опрацювати відобразити все у художніх творах знадобилося б ще одне творче життя.
Мар’ян був інтелігентною, доброзичливою і скромною людиною. Він ніколи не хизувався своїми знаннями, а знав він багато, зокрема з історії, етнографії, фольклору та літератури. Не похвалявсь і своїми творчими досягненнями чи успіхами. Митець ніколи не заздрив своїм колегам, як це дуже часто буває у мистецькому середовищі. Натомість щиро радів їх творчим здобуткам.
Художник ніжно любив свою матір, завжди піклувався про неї, допомагав, чим міг, у її нехитрому господарстві. Саме від матері, простої селянки успадкував Мар’ян свою поетичну вдачу та вразливу душу, артистичність та дотепність..
Мар’ян був мужньою та вольовою людиною. Коли війська Червоної Армії вступили на територію Німеччини, у загоні, де служив молодий мінометник Мар’ян Маловський , виникла потреба відібрати з бійців кілька добровольців для проведення дуже небезпечної розвідницької операції. Мар’ян, не вагаючись, зголосився іти у розвідку. Операція завершилась успішно, але не всі бійці повернулися до свого загону. Командира розвідки було нагороджено ордером, а молодий солдат отримав особливу медаль „За отвагу".
Коли Мар’ян тяжко захворів, він стійко сприйняв вирок своєї долі. Після двох складних операцій почав знову ходити до художньої майстерні. Працював там, перемагаючи часом пекучий фізичний біль та відчуття страшенної втоми, що, мов чорна хмара, насувались на нього кожної днини. Він розумів, що в нього залишилось зовсім мало часу, свою останню композицію „Журавлі відлітають", таку символічну за змістом, Мар’ян закінчив, коли вже смерть чатувала в нього за плечима...
Ілюстраціями до „Зачарованої Десни" Олександра Довженка започаткував молодий художник свій графічний літопис. Роботи художника до оповідань та повістей великого кінорежисера набули широкого визнання. Окремі аркуші цієї серії переростають межі ілюстрацій і сприймаються як самостійні твори станкової графіки.
Скажімо, акварель „Ой сини мої, сини", де з неабиякою силою відтворено невтішне материнське горе. У мовчазному відчаї, знесилена, вже без сліз упала біля столу мати. На ньому маленькі тіла - її сини, яких прибрала невблаганна смерті. Дитячі, мов прозорі, личка, вертикалі тонких свічок, від них тремтливі тіні на білому простирадлі. В хаті трагічна, дзвінка тиша, напівморок і гнітючий сум ...
А ілюстрація до оповідання „На колючому дроті !" Це ж гнівний протест народу проти фашистської чуми, проти будь-якого насильства, що ранить, нівечить тіло і душу людини.
Мар’ян Маловський виявив себе як вдумливий і цікавий ілюстратор творів - Т.Шевченка, Л.Українки, М.Коцюбинського, Григора Тютюнника та ін. Для ілюстрацій художник використовував різні графічні техніки -акварель, перо, ліногравюра, - котрі, як він вважав, найбільше відповідали зображальному ряду твору. Йому вдається влучно передати сутність задуму літературного твору, своєрідність характеру героїв та обставин, за яких вони діють.
Художнику поталанило зустрітись і бути знайомим з багатьма українськими письменниками та діячами культури. Привертають увагу п’ять портретів О. Довженка, зроблених Маловським у різні часи. Мар’яну Мартиновичу не пощастило спілкуватися з кіномитцем, а побачити вдалося лише один раз. Проте вивчення багатої літературної спадщини О. Довженка, його поглядів на роль та призначення мистецтва у житті народу, назавжди полонило художника. У портретах О. Довженка, створених Маловським у різних прийомах графічної техніки, розкрито внутрішній світ людини, її романтично-філософську піднесеність, глибокий ліризм та мужність борця за мистецьку правду.
Без парадності, свіжо и психологічно зумів художник відтворити також образи Максима Рильського, Павла Тичини, Григора Тютюнника.
Успішно працював М. Маловський над книжковими знаками. Його екслібриси відзначаються вдалим сюжетом, композиційно виразним пластичним рішенням, часто тонким , теплим гумором. Окремі художні деталі цих графічних мініатюр влучно й лаконічно характеризують власника книги, підкреслюючи притаманні його натурі риси, смаки, захоплення й уподобання. Серед його екслібрисів чимало присвячено діячам української науки і культури: історику К. Гуслистому, музикознавцю М. Гордійчуку, письменникам М. Рильському, Д. Косарику, О. Довженку, Т. Шевченку та ін. Художник був знайомий і листувався з багатьма колекціонерами екслібрисів з усіх куточків колишнього СРСР - Москви, Сімферополя, Львова, Риги, Тули та ін. Зокрема, тепла дружба багато років пов’язувала його з Віктором Манжулою, відомим колекціонером та громадянським діячем Вільнюса.
Високомайстерними і цінними є роботи художника виконані під час численних подорожей по Україні у складі етнографічних експедицій Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського Академії наук України.. Це - замальовки об’єктів архітектури міст і сіл, інтер’єри хат, обрядових натюрмортів, предметів побуту, портретів землеробів, лісорубів, народних умільців, кобзарів з усіх куточків України. У цих роботах митець виступає не байдужим фіксатором баченого, а людиною, яка щиро захоплена красою народних традицій, мудрістю й високою духовністю простих трударів та народних умільців і митців. Він виступає людиною з тужливим бажанням хоча б для пам’яті зберегти народні скарби, людиною, якій болісно бачити убогі й розвалені селянські домівки. В цьому плані ним створена ціла серія робіт під загальною назвою „Хати, що вмирають".
Свій протест проти нещастя, розрухи, горя, які несе війна, свій біль за поневічені долі людей художник відтворив у цілій галереї робіт : „Ворог наближається", „Полум’яне літо 41-го", „Молодий минометник" (Автопортрет), „На згарищі рідної оселі", „Спогад про батька" та ін. Апофеозом серії на тему війни стала тополя зі зламаною гілкою. Вона ніби уособлює всю Україну, що зазнала ворожої навали горда, буйно зелена, нездоланна. Лише суха гілка нагадує про страшні роки лихоліття.
Ще одна яскрава грань творчої індивідуальності Мар’яна Маловського - пейзаж, де він здебільшого використовує техніку акварельного живопису. Його акварелі вражають ясністю і прозорістю барв. В них відбивається глибока любов художника до рідного краю, його землі, неба, річок і лісів, ланів і круч. Він тонко відчуває стан природи й майстерно передає його у своїх настроєвих поетичних композиціях. На виставках вони викликали неодмінне захоплення глядачів. У книзі відгуків на виставці, організованій Спілкою художників України з нагоди 60-річчя митця, серед численних щирих і теплих записів знаходимо лаконічні слова, що так влучно характеризують творчий доробок художника: „Мені, росіянину, сибіряку, радісно бачити в прекрасних творах М. Маловського всю сонячну Україну".
Впродовж усього творчого шляху митець не схибив перед своєю совістю, не зрадив, своїм творчим принципам. Він ніколи не ганявся за модними темами, чи ефективними технічними прийомами, що могли б принести йому і більше слави, і більше матеріальної вигоди. Зупинявся лише на тих сюжетах, що були близькі його поглядам та світосприйманню, які сам пережив, які привабили його людяністю і красою звучання.
1993року художника не стало.
Мистецький доробок Мар’яна Мартиновича Маловського, що відзеркалює духовний світ автора, - багатогранний і змістовний, прекрасний і печальний, лагідний і мужній - довго житиме серед людей і для людей.

Роксолана Кардиналовська
(вдова художника)
д.тел.442-39-23