Історичні дані про родину гетьмана Богдана Хмельницького на сьогодні є ще досить скупими і потребують подальшого дослідження.
Рід Б. Хмельницького походив із західного регіону
України. Його батько, дрібний український шляхтич
Михайло Хмельницький, жив у Жовкві, що на Львівщині, при дворі коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, потім перейшов на службу до Яна Даниловича, власника Олеська. Коли Яна Даниловича було призначено Корсунським
і Чигиринським старостою, Михайло Хмельницький переїхав до Чигирина як осадчий (засновник нових поселень), згодом отримавши тут посаду підстарости.
Займаючи значне становище, Михайло Хмельницький став заможною людиною, придбав собі хутір Суботів, під Чигирином, а пізніше заснував і власну слободу - Новосельці. На початку 90-х років XVI ст. Михайло одружився
з козачкою Анастасією Федорівною, а близько 1595 р. у них народився син Богдан.
Богдан Хмельницький отримав хорошу на той час освіту. Він навчався в одній з київських шкіл. А потім у Львівській єзуїтській колегії (1605-1615 рр.). Після навчання, за допомогою батька, вступив до реєстрового козацтва, брав участь у поході польських військ до Молдавії.
У битві під Цецорою 1620 р. Михайло Хмельницький
загинув, а Богдан потрапив до турецького полону. Тільки через 2 роки він повернувся на батьківщину. За однією версією його викупила мати, за іншою - козаки обміняли Богдана, "вдячно згадуючи його батька", на турецьких бранців.
Повернувшись до рідної домівки, Богдан Хмельницький зайнявся господарством у родовому хуторі Суботові (оскільки його мати вийшла заміж за королівського жовніра Василя Ставецького і переїхала до Білорусії), поновив службу
у реєстровому війську.
Близько 1625 р. він одружився з Ганною Сомко, сестрою переяславського міщанина, згодом кандидата в гетьмани Якима Сомка. Саме з цією жінкою Б. Хмельницький знайшов сімейний затишок. Вона народила йому шістьох (за деякими даними сімох) дітей - двох синів (Тимоша та Юрія)
і чотирьох дочок (Катерину, Степаниду, імена інших не встановлено). Слабке здоров’я рано обірвало життя Ганни Сомко. Вона померла близько 1647 р.
Після смерті Ганни Б. Хмельницький у 1648 р. одружився з Мотроною (Оленою) Чаплинською. Родовід цієї жінки невідомий. Очевидно, вона народилася в Україні, бо дотримувалась православного церковного обряду. В народі її
називали "ляшкою", мабуть тому, що батько походив з Речі Посполитої. Залишившись сиротою, дівчина знайшла
притулок у домі Хмельницьких, де займалася господарством, допомагаючи недужій дружині Богдана. Після смерті Ганни Сомко вона і далі жила у вдівця як нянька при дітях, а пізніше і на правах дружини.
Наприкінці 1647 р. чигиринський підстароста Даніель Чаплинський організував наїзд на родовий хутір Хмельницького Суботів, пограбував і привласнив його, забив ледь не до смерті Богданового сина, викрав Мотрону та одружився з нею за католицьким обрядом.
Коли почалися визвольні змагання, Мотрона Чаплинська повернулася до Богдана Хмельницького. Вони обвінчалися в липні 1648 р. у Чигирині, остаточно їхній шлюб затвердив єрусалимський патріарх Паїсій у лютому 1649 р. Одруження закінчилося трагічно: син Богдана Тиміш за відсутності гетьмана наказав повісити мачуху у травні 1651 р. за зв’язки з шляхтою. Про це так повідомляв 14 червня 1651 р. шляхтич Кшицький: "Кажуть, Хмельницький наказав жінку свою повісити за те, що виявлено перехоплені листи Чаплинського до неї про те, щоб вона всі скарби закопала в землю,
а самого Хмельницького отруїла".
Незабаром Богдан Хмельницький одружився втретє -
із сестрою ніжинського полковника Івана Золотаренка
Ганною Золотаренко, вдовою полковника Пилипа (прізвище невідоме). Вона приєднала до сім’ї Хмельницького дітей від свого першого шлюбу. Богдан вінчався з нею в Корсуні 1651 р. Ця жінка на критичному трагічному зламі життя гетьмана стала йому справжньою опорою. Поважна, хороша господиня, вона мала загальну пошану в оточенні гетьмана Богдана Хмельницького, видавала навіть універсали на зразок гетьманських. Її універсал Густинському монастиреві 22 липня 1655 р. підписано "Гетьманова Ганна Богданова Хмельницька" з печаткою та родовим гербом "Абданк" з хрестом. Ганна
Золотаренко була вірною дружиною гетьмана до кінця його життя. Померла 1677 р. черницею Печерського жіночого монастиря.
Серед синів Б. Хмельницького старшим був Тиміш Хмельницький, 1632 р. н. Хоча в юнацькі роки він відзначався нестриманістю, так що Богдан одного разу навіть наказав прикувати його до гармати, згодом став досвідченим, хоробрим воїном. Тиміш ще юнаком бував разом з батьком
у воєнних походах. Водночас гетьман знайомив Тимоша
з веденням політичних справ, посилав до Києва вписувати документи "до гродських книг", наказував бути присутнім на зустрічах з іноземними послами, мав намір відправити його до Семигорода для набуття досвіду при дворі князя Юрія Ракоці. Не підлягає сумніву те, що Богдан Хмельницький пов’язував зі старшим сином династичні проекти. У 1652 р. він одружив Тимоша з дочкою молдавського господаря
Василя Лупула Розандою Лупул. Цим шлюбом гетьман
прагнув не лише зміцнити військово-політичне співробітництво з Молдавією, а й породичатися з однією з легітимних династій Європи, аби тим самим узаконити власну правлячу династію, династію Хмельницьких.
На допомогу тестеві Тиміш двічі ходив походами
на Молдавію. У боях під Сучавою був тяжко поранений
і помер від рани у вересні 1653 р.
Зі смертю Тимоша Богдан Хмельницький не відмовився від задуму зробити гетьманство спадковим. Свої батьківські надії він покладає на молодшого сина Юрія Хмельницького (народився 1640 р. або 1642 р.). Гетьман дбав про його
навчання, наймав для нього в Чигирині окремого учителя латині, київського ченця Іларіона Добродіяшка, залучав
сина до участі в дипломатичних переговорах. За волею
Богдана Хмельницького козацька старшина у квітні 1657 р. обрала Юрія гетьманом-спадкоємцем.
Юнак мав нести на своїх плечах весь тягар хиткого
становища України, якій потрібен був талановитий
і досвідчений керманич. На жаль, таких рис молодий Хмельницький не мав. Тому вже через місяць після смерті Богдана Хмельницького він зрікся влади на користь
І. Виговського. У 1659 р. Юрія знову обрали гетьманом
України. Старшина сподівалась, що авторитет роду Хмельницьких допоможе припинити внутрішні суперечки. Але так не сталося: особиста нерішучість і слабодухість привели
до того, що Юрій став маріонеткою в руках старшинських угруповань. Скинутий з гетьманства в 1663 р., він постригся в Чигиринському монастирі у ченці під іменем Гедеона.
За доносом Павла Тетері його заарештовано й ув’язнено
в Марієнбурзькій фортеці. Звільнившись, жив в уманському монастирі. У 1673 р. потрапив у полон до татар, які відіслали його до Константинополя. У 1677-1685 рр. Юрія Хмельницького проголошено гетьманом України як підданого
турецького султана. Страчений у 1685 р. у Кам’янці-Подільському.
Богдан Хмельницький мав чотирьох доньок. Відомі
імена двох з них - Катерина і Степанида.
Катерина Хмельницька у 1656 р. вийшла заміж за Данила Виговського, брата генерального писаря Івана Виговського. Після смерті Данила вона стала дружиною Павла Тетері. Померла у 1668 р.
Степанида Хмельницька була дружиною полковника
Івана Нечая, брата Данила Нечая, брацлавського полковника. Їхнє весілля відбулося у середині 1650 р. 4 грудня 1659 р. під час облоги Бихова Степаниду разом з чоловіком взято
у полон. Припускають, що її заслано в Сибір.
Імена інших двох дочок гетьмана невідомі. Одна з них стала дружиною корсунського сотника Близького, який
загинув у 1654 р., друга - дружиною Лук’яна Мовчана.
Доля родини одного з найвидатніших діячів XVII ст. гетьмана Богдана Хмельницького склалася досить трагічно. Вона, мабуть, і не могла бути інакшою, бо саме XVII ст., важке і жорстоке, стало справжнім випробуванням і для
українського народу в цілому, і для окремих його представників, на якому б високому соціальному щаблі вони не стояли.








О.О. Пискун,
завідувач відділу Музею Богдана Хмельницького
Національного історико-культурного заповідника "Чигирин"