У родині Лазоришинців два Василі Васильовичі - батько і старший син. Два Василі, дві родини, з якими цікаво
познайомитися.
У мальовничому закарпатському селі Сокирниця, що на Хустщині, добре знана родина Василя та Юлії Лазоришинців, які виростили й виховали трьох чудових дітей: двох синів - Василя та Івана і дочку Тетяну.
Василь Васильович Лазоришинець (батько) народився
у 1932 році на Хустщині. У вісімнадцять років поїхав на
заробітки в Донбас, де працював на шахті забійником.
У 1956 р. Василь приїхав на Закарпаття й одружився зі своєю землячкою Юлією Монич. Через рік, 25 травня 1957 р.,
в їхній родині народився син-первісток, якого також назвали Васильком. Він став гордістю родини. А ще через рік Василь Васильович і Юлія Михайлівна повернулися на Закарпаття в рідне село Сокирниця. Василь працював водієм, Юлія - листоношею.
У 1961 р. родина Лазоришинців святкувала появу на світ другого сина - Івана. Після школи Іван Васильович закінчив Полтавський кооперативний інститут. Працював в Ужгороді та Хусті. У кінці 90-х років емігрував до Сполучених Штатів Америки. Нині з родиною живе в Нью-Йорку, де організував власну фірму, яка займається будівництвом і ремонтом споруд.
У 1971 р. в родині Лазоришинців відбулася радісна подія - народилася донька Тетяна. У 1995 р. вона закінчила медичний факультет Ужгородського державного університету. Нині Тетяна Василівна працює лікарем у госпіталі СБУ м. Києва.
Старший син Василь став талановитим хірургом-кардіологом. У дитинстві він мріяв стати офіцером. Та його намір змінив випадок, який стався, коли юнакові виповнилося шістнадцять років. Молодший брат Іван отримав серйозну травму, і Василеві довелося транспортувати його до найближчої лікарні. Там він спостерігав, як надавали братові першу медичну допомогу, а потім і за перебігом операції, яку
робили Іванові. Вже тоді Василь твердо вирішив, що стане лікарем.
У 1974 р. юнак із золотою медаллю закінчив школу і вступив на лікувальний факультет Київського медичного інституту. Через шість років дипломований молодий лікар Василь Васильович Лазоришинець розпочав трудову діяльність у Чернігівській обласній лікарні, де пройшов інтернатуру,
а потім працював у відділенні серцево-судинної хірургії.
У цей час він вдало поєднує практичну діяльність з науковою.
У 1981 р. Василь Васильович зустрів свою долю - студентку філологічного факультету Ужгородського державного
університету Тетяну Іванівну Гецман (1963 р. н.). Невдовзі вони одружилися. Так народилася нова родина Василя
Васильовича Лазоришинця-сина. Через рік у них народилася донька Леся.
У 1987 р. Василя Васильовича запросили в Київський інститут серцево-судинної хірургії (ІССХ), де він працював спочатку ординатором, потім молодшим науковим співробітником, а згодом - кардіохірургом відділення вроджених вад серця.
З 1990 р. вся родина Лазоришинців мешкає у Києві.
У цьому ж році в них народилася ще одна донька Катеринка.
Василя Васильовича у 1993 р. призначено завідувачем відділу хірургії вроджених вад серця у дітей молодшого віку Інституту серцево-судинної хірургії АМН України.
Талановитий хірург, далекоглядний організатор, безперечний лідер В.В. Лазоришинець згуртував навколо себе
чудовий колектив однодумців і помічників, які люблять і поважають свого керівника та разом роблять благородну справу, лікуючи та рятуючи життя багатьом дітям. Цей згуртований колектив у повній мірі можна назвати другою
родиною Василя Васильовича. Адже більше часу він проводить на роботі. Співробітники цінують і професійні, і людські якості свого керівника. Василь Васильович є справжнім прикладом для багатьох молодих колег, оскільки тільки
наполегливою працею він домігся значного успіху в своєму житті. Він також передає свій досвід молодому поколінню кардіохірургів, викладаючи на кафедрі серцево-судинної хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. М.М. Шупика.
У 1999 р. за видатні заслуги у лікуванні дітей з вродженими вадами серця В.В. Лазоришинцю присвоєно звання "Заслужений лікар України". У 2002 р. він захистив дисертацію на здобуття звання доктора медичних наук.
З 2003 р. Василь Васильович - заступник директора
з наукової роботи ІССХ ім. М.М. Амосова АМН України.

У 2004 р. його призначено начальником лікувально-
організаційного управління АМН України, яке успішно
виконує координацію та організовує якісну роботу 36 найбільших науково-дослідних закладів АМН України, активно впроваджує реформи в галузі охорони здоров’я та медичної науки в Україні.
Ще В.В. Лазоришинець - секретар Асоціації серцево-
судинних хірургів України, дійсний член Європейської асоціації серцево-судинних хірургів та дійсний член Асоціації серцево-судинних хірургів Франції.
Більшість свого часу, навіть у відпустці, Василь Васильович проводить у клініці. У вільний час, якого завжди бракує, він із задоволенням грає у футбол або теніс, захоплюється полюванням.
Найкращою підтримкою та опорою у житті є родина: дружина Тетяна та доньки.
Леся закінчила Національний економічний університет, працює логістом з міжнародних економічних відносин.
Молодша Катерина - учениця гімназії з лінгвістичним спрямуванням. Навчається на відмінно, до будь-якої роботи підходить творчо.
Саме ці три жінки зберігають тепло рідного дому
та з розумінням ставляться до зайнятості Василя Васильовича.
У житті Василь Васильович дотримується принципу: ніколи не зупинятися на досягнутому. Саме в цьому секрет його успіху.