Багата і родюча поліська земля зростила великого сина українського народу, справжнього патріота - Володимира Павловича Матвієнка. Його родинною колискою було мальовниче село Білка, що над річкою Уж у Коростенському районі Житомирської області, історія якого сягає в глибину століть.
Життєпис славної поліської родини Матвієнків - це невід’ємна сторінка історії древнього Житомирського краю. Саме такі Люди з великої літери - патріоти рідної землі, професіонали своєї справи, які присвячують знання, вміння і всього себе служінню українському народові, мають право творити майбутнє європейської держави і прославити свою малу й велику Батьківщину у світах, будучи гідним прикладом для вдячних нащадків.
Родина відомого в Україні та за її межами фінансиста - Голови Правління Промінвестбанку, професора, Героя України Володимира Павловича Матвієнка походить з діда-прадіда із села Білка Коростенського району Житомирської області.
Село Білка - давнє поліське село, вперше згадується в джерелах як містечко Пика в 1616 р. Село було власністю графа Ліщинського, що дісталася йому у спадок від князів Пронських. У XIX ст. належало поміщикам Нововейським, потім Тишкевичам.
Саме вони заснували в Білці цегельний, шкіряний і винокурний заводи. Село було густо заселене.
Ще на початку XX ст. мало свою професійну сільськогосподарську школу, поштову станцію, земську лікарню, церковнопарафіяльну школу. У 1775 р.
побудовано дерев’яну церкву на честь Воздвиження Хреста Господнього.
Перше покоління
Родовід Матвієнків починається від прадіда Кіндрата (1824 р. н.). Сім’я в Кіндрата була немала - п’ятнадцятеро дітей, найменшим був Олекса (1872 р. н.).
Друге покоління
Олекса одружився з Ганною Іванівною Прохоренко, яка народила йому трьох синів - Павла, Мусія та Кирила.
Третє покоління
Павло Матвієнко народився 15 січня 1898 р. Закінчив двокласну Білківську церковноприходську школу.
У 1918 р. Павло Олексійович Матвієнко служив у війську Української
Народної Республіки (УНР), боронив інтереси молодої української держави. Радянська влада йому цього не пробачила, і в 1937 р. засудила на 10 років заслання до Сибіру. Так звичайний будівельник, що ладнав мости, шляхи, став "ворогом народу".
У 1946 р. Павла Матвієнка звільнено без права виїзду на материк, після чого його слід губиться.
28 квітня 1960 р. рішенням Житомирського обласного суду Павла Олексійовича Матвієнка реабілітовано (посмертно).
Мати - берегиня роду Матвієнків - Лукія Левківна Тарасенко була ніжною, люблячою, доброю людиною (в селі її лагідно називали тітка Луця). Все життя вона багато і тяжко працювала, її натруджені руки не знали спочинку. Вона виховала двох дітей - доньку Єву
і сина Володимира.
Четверте покоління
Донька Єва (1925 р. н.) закінчила десятирічку.
У 1942 p. її вивезено на примусові роботи до Німеччини. Після війни повернулася в рідне село, створила сім’ю, народила трьох дітей і дотепер дбає в батьківській хаті про п’ятьох онуків і правнуків.
Володимир Павлович Матвієнко народився 5 січня 1938 р. У 1945 р. переступив поріг Білківської середньої школи і поринув у країну знань.
Володя Матвієнко добре вчився, був старанним учнем, краще йому давались точні науки: математика, фізика, хімія. Любив також літературу. Справедливий, чесний, принциповий, мав авторитет і повагу серед товаришів.
У 1955 р. Володимир Матвієнко успішно закінчив десятирічку і вступив до Київського фінансово-
економічного інституту. Навчаючись на четвертому курсі, Володимир Павлович проходив практику в Жданівському (нині Маріуполь) відділенні Промбанку. Там у 1959 р., після закінчення інституту, він розпочав свою трудову діяльність. Вже в березні 1963 р. прийнято рішення про призначення його керуючим Артемівського відділення банку.
На посадах заступника керуючого Донецькою обласною конторою
Будбанку СРСР (1967-1972 рр.) та керуючого Дніпропетровською конторою Будбанку СРСР (1972-1979 рр.)
Володимир Павлович відчув усю відповідальність керівника банку великих стратегічних регіонів.
У 1979 р. Володимира Павловича призначено
заступником, а в 1982 р. - керуючим Українською республіканською конторою Будбанку СРСР.
У 1991 р. призначений Головою Правління Національного банку Ураїни, а з 1992 р. - Голова Правління Промінвестбанку.
У 1997 р. з ініціативи голови Правління
Промінвестбанку Володимира Матвієнка засновано Київський інститут банківської справи. Сучасна
матеріально-технічна база та високий рівень інформаційного забезпечення в поєднанні з кваліфікованими педагогічними кадрами, широким використанням
сучасних інформаційних технологій дають змогу здійснювати в Київському інституті банківської справи підготовку кваліфікованих фахівців банківської справи, що готові працювати на найвідповідальніших ділянках роботи.
У 2006 р. виповнилося 47 років професійної
банківської діяльності вченого, професора Володимира Павловича Матвієнка, банківська наука в житті якого стала головною справою на багато років.
Ім’я В.П. Матвієнка широко відоме в наукових колах. Він дійсний член декількох академій наук, автор книг та монографій "Держава і банки", "Автограф на гривні", "Роздуми банкіра", "Промінвестбанк: стратегія відтворення", "Філософсько-економічні погляди", "Желаемое и действительное", "Дотепні слова" та ін.
Нагороджений високими державними нагородами: орденом Дружби народів (1986 р.), Почесними відзнаками Президента України - орденами князя Ярослава Мудрого ІV та V ступенів (2002 р., 1997 р.), орденом "За заслуги" ІІІ ступеня (1996 р.), Почесною грамотою Президії Верховної Ради України (2003 р.), а також відзначений багатьма орденами та медалями за заслуги в галузі економіки та банківської справи, наукову, громадську та благодійну діяльність. Лауреат міжнародних премій "Дружба" та "Слов’яни", неодноразовий переможець Міжнародного відкритого
Рейтингу популярності та якості "Золота Фортуна", володар премії "Прометей Престиж" ІV Загальнонаціональної програми "Людина року-99" у номінації "Фінансист року". У 2004 р. В.П. Матвієнку присвоєно високе звання "Герой України" з врученням ордена Держави.
У 1998 р. ім’ям відомого вченого, теоретика
і практика банківської справи, поета, професора
Володимира Павловича Матвієнка названо малу планету, відкриту 5 вересня 1978 р. та зареєстровану
в Міжнародному каталозі під номером 6622, про що свідчить офіційне свідоцтво Кримської астрофізичної обсерваторії.
Поруч із професійним життям завжди знаходилось місце поезії. Першу свою збірку "Люблю я свою Україну" Матвієнко надрукував у 1997 р. Відтоді
й почалась його творча діяльність: вийшли у світ ще три нові поетичні збірки "На рідних роздолах", "Пісне моя зоряна", "Душі моєї хвилювання", а також альманах нових українських романсів "Оберіг пам’яті".
Заслужений діяч мистецтв України, член правління Асоціації діячів естрадного мистецтва України.
Лауреат міжнародних та всеукраїнських музичних фестивалів і конкурсів "Пісенний вернісаж", "Шлягер року", "На хвилях Світязя", "Українська родина", "Дитячий пісенний вернісаж", "Азовські вітрила", "Ялтинське літо", "Веселі канікули осені" та ін.
Володимир Матвієнко - відомий в Україні та за її межами меценат, підтримує мистецтво, культуру, освіту. Завдяки фінансовій підтримці Промінвестбанку та особисто В.П. Матвієнка село Білка - його мала Батьківщина - переживає своє друге народження.
У 2000 р. тут зведено загальноосвітню середню школу І-ІІІ ступенів імені Володимира Матвієнка, житловий будинок для молодих спеціалістів, успішно працює сільськогосподарське підприємство "Обрій", після ремонту і реконструкції відкрито сучасний
Палац культури, в якому знайшлося місце і для духовної скарбниці - музею історії села Білка. У 2003 р. відкрито лікувально-оздоровчий центр, молодіжний естрадний майданчик, телефонну станцію, водогін.
П’яте покоління родини Матвієнків
У 1960 р. Володимир Павлович одружився з Галиною Пилипівною. Вона народилася в м. Вознесенську
в 1941 р. Закінчила Донецький державний університет. Нині працює генеральним директором ПП "Башта Плюс". У родині Володимира Павловича і Галини Пилипівни двоє дітей: донька Ірина та син Павло,
які продовжують справу батька.
Павло Володимирович Матвієнко народився 6 серпня 1973 року в м. Дніпропетровську, але своєю малою батьківщиною по праву вважає село Білку.
Закінчив Київський державний економічний
університет. Два роки стажувався в Лондоні з питань банківської справи, здобув кваліфікацію економіста. Досконало володіє англійською мовою.
Трудову діяльність розпочав у 1994 р. Працював
у міжнародному департаменті Промінвестбанку
економістом, начальником відділу.
У 1997 р. перейшов до АКБ "Національний кредит" на посаду заступника голови правління банку. У 1998 р. загальними зборами акціонерів обраний головою правління АКБ "Національний кредит".
З 2002 р. по 2005 р. П.В. Матвієнко - народний депутат України IV скликання по виборчому округу № 66 Житомирської області. Член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, член групи "Європейський вибір".
П.В. Матвієнко - голова Партії національно-
економічного розвитку України, яка першою проголосила ідею: "Відтворення України власними силами українського народу". Виборчий марафон 2006 р. партія пройшла під № 23.
Павло Матвієнко обстоює ідею відтворення
української економіки на національних засадах, фінансування її секторів вітчизняним інвестором.
Генерал-полковник Всеукраїнською громадського об’єднання "Козацьке військо Запорозьке України".
Активно займається благодійницькою діяльністю. З його ініціативи фінансується відродження українських святинь. За заслуги перед церквою нагороджений у 2000 р. орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня, в 2002 р. -орденом Христа-Спасителя. Серед інших нагород - орден "Козацька Слава" ІІ ступеня, золота медаль
"10 років незалежності України" І ступеня, Почесна відзнака Промінвестбанку.
Кандидат економічних наук. Автор і співавтор
книг "Промінвестбанк в економічній системі
України", "Промінвестбанк: стратегія відтворення", "Фінансово-економічні погляди", багатьох наукових статей з питань розвитку вітчизняної економіки
та банківської справи.
Павло Матвієнко, зберігаючи родинні традиції,
за добрим прикладом батька займається благодійністю. Зокрема, за його сприяння надано фінансову підтримку для відродження українських святинь - церкви Святої Трійці, Свято-Покровської церкви, Свято-Ольгинської церкви. За заслуги перед церквою нагороджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого.
За сприяння Павла Матвієнка як народного
депутата і голови Партії національно-економічного розвитку України та за підтримки Голови Правління Промінвестбанку Володимира Матвієнка населенню та організаціям округу № 66 надано фінансову допомогу на суму близько 2 млн грн. Батько й син Матвієнки підтримують дітей-сиріт, інвалідів, ветеранів, спортсменів, благодійні організації. Завдяки народному депутатові та Промінвестбанку комп’ютеризовано понад 20 шкіл округу, а також медичні заклади, бібліотеки, друкарня та багато інших установ.
Творчий тандем батька Володимира Матвієнка (автора віршів) та сина Павла Матвієнка, який,
маючи музичну освіту, кладе на музику батькові вірші, знайшов заслужене визнання. Ці твори часто звучать у виконанні кращих майстрів української сцени.




Шосте покоління родини Матвієнків
Онуки Володимира Павловича: Анна (1983 р. н.; дочка Ірини), Люся (2000 р. н.; дочка Ірини), Галина (1997 р. н.; дочка Павла), Володимир (1998 р. н.;
син Павла).
Ще цікаве в родині Матвієнків те, що імена дітей в ній повертаються через певне покоління - хлопчиків називають ім’ям на честь діда чи прадіда,
а дівчаток - на честь бабусі чи прабабусі. І кожному поколінню розповідають про їхніх предків, щоб не забували нащадки історію свого роду.