У Криму, та й у всій Україні, у багатьох містах Росії, Естонії, Польщі, Молдови, Болгарії, Німеччини, Канади, США відоме прізвище Роїк. Насамперед його пов’язують
з ім’ям Віри Сергіївни Роїк (дівоче прізвище - Сосюрко, народилася 25 квітня 1911 р.) - Героя України, заслуженого майстра народної творчості України, відомої далеко за межами нашої країни вишивальниці.
Її неповторні вишивки, створені на основі стародавніх орнаментів усіх регіонів України, зачаровують барвистістю кольорової палітри, своєрідною фантазією, точністю та філігранністю виконання.
У Криму також досить широко відомі імена заслуженого працівника транспорту України та Автономної Республіки Крим Вадима Михайловича Роїка - сина Віри Сергіївни, його дружини Валентини Василівни, яка досить успішно працює
в страховому, туристичному бізнесі з організації відпочинку на Південному березі Криму.
Старша внучка Віри Роїк - Марина Вадимівна Щабелько - закінчила юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка й активно працює
в Головному управлінні юстиції АР Крим Міністерства юстиції України, обіймаючи посаду заступника начальника відділу нотаріату. Її мати Лариса рано пішла з життя через тяжку хворобу. У Марини троє дітей: старша донька Юлія навчається на факультеті іноземної філології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, син Вадим - школяр та молодша донька Арина.
Молодша внучка Віри Роїк - Аліна Воронова - студентка Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського.
Віра Сергіївна навчила різних технік вишивання багатьох учнів, серед яких і її внучка Аліна та правнучка Юлія. Дівчата вже кілька років беруть активну участь
у бабусиних виставках зі своїми роботами.
По материнській лінії рід Віри Роїк походить від давнього знатного роду Яворських, з якого вийшли добре відомі Карпо Значко-Яворський - осавул Лубенського полку, його син Матвій (1724-1801), у постригу Мелхіседек, ігумен
і духовний управитель усіх церков і монастирів Правобережної України.
Прадід Віри Роїк - Віктор Яворський - був протоієреєм
міста Києва.
По лінії дружини прапрадіда Віри Сергіївни простежується порідненість із письменником Володимиром Короленком та вченим Володимиром Вернадським.
По батьківській лінії рід походить від запорізьких козаків, прізвище Сосюрко відображає той факт, що хтось із предків у Запорізькій Січі завжди смоктав, "сосав" люльку.
Батько Віри Роїк - Сергій Онуфрійович Сосюрко - син кріпака, був директором заводу, держслужбовцем, репресований у 1941 р. і помер у грудні 1943 р. в сталінських катівнях. Місце його смерті не відомо.
Чоловік Віри Сергіївни - Михайло Стратонович Роїк - фронтовий розвідник, інвалід І групи, пройшов бойовий шлях від Сталінграда до Варшави, звідки його ледве живого привезли в місто Лубни Полтавської області. Тільки завдяки старанням і турботі Віри та її мами - Лідії Еразмівни Сосюрко - він став на ноги. Після переїзду в Крим Михайло працював на офіцерських курсах зенітної артилерії, а потім на заводі "Фіолент". Однак старі рани далися взнаки, і Михайло Роїк пішов з життя у 1974 р. Його родичі живуть нині у Кіровоградській та Вінницькій областях, місті Києві.
Родина Роїк зберігає дивну й, здавалося б, неймовірну історію. Справа в тому, що старшого брата чоловіка Віри Роїк також звали Михайлом. Батьки збиралися назвати молодшого Петром, але перед хрестинами куми випили на радощах і, коли священик запропонував назвати хлопчика Михайлом, за ім’ям святого того дня, всі погодилися, забувши, що в сім’ї вже є дитина з таким ім’ям.
Старший Михайло тривалий час займався питаннями землевпорядкування, працював у ЦК Компартії України, керував НДІ водних ресурсів, а потім був парторгом в Укрземпроекті. Його дружина Ірина Олександрівна виховувалася в інтелігентній сім’ї, закінчила разом із чоловіком інститут, ставши також інженером, землевпорядником. У сім’ї Ірини та Михайла було троє дітей: Тамара, Євген та Юрій. З них нині живий тільки Євген, який свого часу захистив кандидатську дисертацію, здобувши науковий ступінь кандидата технічних наук.
Батько Михайла Роїка із селянської сім’ї, мати - дочка церковного старости Олександра з Посаду - міської слободи - пригорода Смоленська. Батько після служби в армії оселився тут і влаштувався провідником на залізницю. Сім’я переїхала у Вязьму, де й народилися діти: дочка Клавдія та два сини, яких назвали однаково - Михайлами.
У часи революції 1917 року родина Роїк повернулася
в Україну, на Вінниччину, в село Березівка. Батько знову зайнявся хліборобством. Діти виросли. Сини роз’їхалися, Клавдія залишилася в Березівці, народила трьох дітей. Померла вона у 1988 р. Діти Клавдії Стратонівни Надія та Володимир із сім’ями осіли в Гайвороні Кіровоградської області, а Ніна залишилася в селі.
Онуки й правнуки продовжують славні традиції родини Роїк у різних регіонах України.