Коріння генеалогічного дерева Івана Семеновича Козловського, видатного тенора ХХ ст., творця неперевершених
образів у світі камерного та оперного мистецтв, великого півчого церковно-православної музики проникає в глибини століть і засвідчує ту потужну силу Духу родів Козловських і Косінських, яка була унаслідувана Іваном, щоб подарувати світові вокальний феномен геніального Івана Козловського.
"Рід Козловських герба Вежі набув свого прізвища
від маєтку Козлов, що в Сілезії. Згодом вони переїхали
із Сілезії до Люблінського воєводства, що було засвідчено їхніми нащадками 1802 р. в шляхтських книгах Васильківського повіту.
Потім перебрались до Холмської землі Руського воєводства й вже звідти, очевидно, через землі Великого князівства Литовського, опинилися у Волинському воєводстві, де мешкали в маєтках Острозької ординації.
Пізніше вони осіли в містечку Любомлі, де згадуються впродовж 1729-1771 рр. На той час Любомлем володів великий коронний гетьман Францішек-Ксаверій Браницький, через якого доля й занесла спочатку одного з молодших братів, а потім і старшого до Білоцерківщини" (Є. Чернецький.
Старожитні часи на Пороссі. - Біла Церква, 2005 р.).
З найдавніше відомих представників роду Івана Семеновича Козловського по батьковій лінії був Ян Козловський, який жив у другій половині ХVII - на початку XVIII ст.
і тримав село Горнише Острозької ординації.
Продовжив рід його син - Ян Козловський (1709-1735 рр.), що разом зі своєю родиною мешкав у Любомлі на Волині.
Андрій-Станіслав Козловський (1729-1771 рр.) був молодшим сином Яна Козловського. Як і батько, мешкав у Любомлі на Волині, а згодом переїхав до с. Побуйна Ушицького повіту Подільської губернії. Станіслав Козловський, син Андрія-Станіслава, народився близько 1763 року. Був визнаний
у дворянській гідності Подільським дворянським депутатським зібранням і мешкав у містечку Сокольці. Пізніше Станіслав перебрався на Білоцерківщину, де вже був його менший брат Йоахим, що служив колишньому великому
коронному гетьману Францішку-Ксаверію Браницькому.
У 1845 р. родина Козловських осіла в селі Мар’янівці.
Її репрезентували три сини Станіслава. Найстарший з них Филип Козловський - прадід І.С. Козловського (бл. 1813-1851 рр.) залишив по собі троє дітей і серед них Юзефа (Йосифа) - приблизно 1840 р. н. - діда І.С. Козловського, який досить рано загинув, а його дітей - Семена (1861-1929 рр.)
та Олексія (1870-1960 рр.) віддали на навчання у Васильків кравецькому ремеслу до людини "набожної і дуже порядної". Згодом Семен став хорошим майстром кравецької справи,
і до того ж, вивчив всі тропарі і кондаки, які потім співав на службах у церкві. Був дуже схильним до музики і славився першим гармоністом на селі. Як справжній музикант,
він займався щоденно. Всі троє дітей Семена - Федір, Іван, Анастасія з раннього дитинства співали в церковному хорі. У майбутньому Анастасія Семенівна зазначить: "Анна Герасимівна, наша мати, всіх дітей пхали в Київ у монастир". Школу Михайлівського монастиря пройшли молодший Іван і старший Федір. Федір Козловський в 1919 р. з хором
Кошиця виїздить за кордон. Потім стає священиком
у Російській православній церкві містечка Пайк-Буш
під Нью-Йорком. Там і похований.
З найдавніше відомих представників роду по матері Івана Семеновича - Анни Герасимівни Косінської (1871-1921 рр.)
є її батьки: мати - Олександра Шнарська та батько - Герасим Косінський.
У спогадах Анни Козловської-Телькової, онуки Івана
Семеновича, є таких фрагмент про діда: "Мать Ивана Семеновича, Анна Герасимовна, уроженка Косинская, происходила из обедневшей шляхетской семьи... Мой дед часто с гордостью упоминал, что род его матери восходит к украинскому
гетману Криштофу Косинскому, возглавлявшему казацкое восстание на Украине в ХVI веке" (І. Козловський. Спогади. Статті. - Москва, 2005 р.).
З 1926 р. й до кінця життя І.С. Козловський жив
і творив у Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі.
У Івана Семеновича Козловського та його дружини
Галини Єрмолаївни Сергєєвої народилось дві дочки - Анна
та Анастасія.
Анна (1938 р. н.) закінчила філологічний факультет МДУ. Член Спілки письменників Росії, перекладач. Голова правління фонду ім. І.С. Козловського.
Анастасія (1940 р. н.) закінчила (МДПІІМ ім. М. Тореза). Лінгвіст, викладач і перекладач. З дитинства захоплювалася живописом і займалася в музичній школі по класу скрипки. Перший поетичний зошит написала в 12 років. Має дочку Анну (1966 р. н.) і двох внуків: Софію (1991 р. н.) та Івана (1993 р. н.). Закінчила факультет психології МДУ, кандидат психологічних наук. Нині - директор міжнародного агентства з підбору керівних спеціалістів у Росії та СНД.
Дерево роду Козловських, багате пишною кроною,
осяяне світлом нововідкритої в ювілейний 1990 рік космічної зорі, названої "Зорею Івана Козловського", чекає на своїх дослідників.
Своє рідне село Мар’янівку, в якій народився і 8-річним хлопчиком пішов у світ, Іван Семенович любив по-особливому. Живучи в Москві, він часто говорив: "Я хочу поїхати в Мар’янівку. Там зовсім інші люди. Вона мені сниться постійно, від самого народження".
Саме Мар’янівка стає для І.С. Козловського "святим місцем", про яке він клопотався упродовж всього свого життя. "Необхідно, що кожен ставився до землі батьків
і дідів з осоливо глибокою повагою", - зазначав І.С. Козловський в книзі "Музыка - радость и боль моя".
Він організовує творче життя його "духовного дитяти" - школи естетичного виховання ім. І.С. Козловського. Наповнює її музичними інструментами, організовує відкриття картинної галереї, допомагає у створенні потужної матеріальної бази. Понад 20 років бере участь у спільних концертних виступах з творчими колективами школи.
Його слова "Життя прекрасне в діяннях послідовників"
є і нині актуальним для Мар’янівки.




П.П. Бохняк,
директор Мар’янівської школи
естетичного виховання ім. І.С. Козловського