Савлаєви - батько й донька - художньо обдаровані,
яскраві творчі особистості, але присвятили вони себе різним видам мистецтва. Поєднує цих двох художників творче горіння, внутрішній неспокій, постійні пошуки найбільш довершених рішень власних робіт, прагнення до створення яскравого виразного художнього образу. У фотографії -
це оригінальне кадрування, незвичайні ракурси, своєрідні композиції. В акварелі - використання різних технічних прийомів, сполучення різноманітних матеріалів.
Валерій Миколайович - за фахом - архітектор-художник, понад 20 років займається фотографією. Його роботи
як великого майстра фотомистецтва відзначені дипломами
й медалями на багатьох республіканських і міжнародних виставках фотомистецтва.
У своїй творчості він іде від серця, від емоцій, від швидкоплинного почуття подиву й захвату. У вирі подій, у численних зустрічах з людьми, з природою, пам’ятками історії і культури, зі своєрідністю побуту та обличчя міст у закордонних поїздках - він "вихоплює" своїм об’єктивом найістотніше, найцікавіше, що вразило його і змусило зупинити цю мить. Творчість Савлаєва як фотографа-художника пройнята
любов’ю всього життя. Можна виділити три головні теми, які повсякчас його хвилюють: любов до землі, любов
до людей, любов до мистецтва.
У своїх портретах він намагається вловити ту мить, коли раптом повністю розкривається характер людини. У пейзажі він прагне знайти головні, істотні ознаки ландшафту. Нерідко побачене в природі й висвітлене "розумним об’єктивом" перетворюється на яскравий, виразний образ, що доходить часом до філософського осмислення природи, до узагальненого символу.
Валерій Миколайович як архітектор добре відчуває своєрідність архітектурних пам’яток і знаходить такі композиційні прийоми при зйомці, які допомагають виділити
найхарактерніші риси будівлі й змушують глядачів
по-новому подивитися на давно знайомі місця.
Як громадянин активний, людина своєї епохи, він не може спокійно ставитися до катаклізмів, які відбуваються
в природі й у суспільстві. Перша його персональна фотовиставка (1988 р.) була присвячена землетрусу у Вірменії - "Біль Вірменії". У 2004 р. після здійснення терактів у Беслані своєю персональною виставкою "Увесь світ - мій храм"
(у якій брала участь і його донька Ніна), він прагнув викликати відгук у душі глядачів не бути байдужими до подій
у Беслані, прийняти їхній біль, як свій.
Ніна Савлаєва - художниця-початківець. Навчається на IV курсі архітектурного факультету Північно-Кавказького технологічного університету, але вже виявила себе цікавим акварелістом. Перша її персональна виставка "Святкові
акварелі Ніни Савлаєвої", що відбулася в Ялті у 2005 р.,
була тепло прийнята глядачами. На її рахунку вже кілька виставок: у 2004 і 2005 рр. вона разом з батьком брала участь у виставках у Будинку архітекторів у Сімферополі, у 2005 р. її роботи експонувалися у Лівадійському палаці-музеї
та Ялтинському виставковому залі Національної спілки
художників України на виставках жінок-художниць.
Також у 2005 р. вона вперше стала учасником Республіканської виставки молодих художників України.
У 2006 р. її робота експонувалася на Всеукраїнській
молодіжній виставці в Будинку художників у Києві.
Ніна працює з різними графічними матеріалами - аквареллю, темперою, пастеллю, синьою сангіною. Але у всіх її роботах, дуже різноманітних і за матеріалами, і за технікою виконання, є одна загальна й головна особливість: у них завжди вражає надто тонке відчуття кольорів. Ніна часто все будує на сполученні теплих і холодних тонів: то вони різко контрастують, то легко перетікають, плавно проникаючи один в одного.
З усіх матеріалів Ніна найбільше любить акварель.
Але навіть в акварелі вона різна. Нерідко вона працює в традиції старих майстрів, відштовхуючись від техніки класичної акварелі, пише "по-старому", дозволяючи фарбам м’яко
переливатися. І поряд із цим у багатьох її роботах відчувається напружена експресія кольорів, внутрішня динаміка. Нерідко одним дзвінким суцільним, широким насиченим потоком буквально ллється по паперу, поступово розчиняючись із зустрічними, дещо приглушеними відтінками.
Все це надає особливу святковість її роботам. Не випадково на виставках глядачі відчувають енергію молодості, що іскриться, душевний порив Ніни.
Так і Валерій Миколайович, і його донька Ніна, створюючи у своїх роботах особливими виразними засобами світлий і радісний світ, дарують його людям.
Батько Валерія Микола Майрамович Савлаєв народився
в Північній Осетії в 1912 році. Був шанованою людиною
у селі, обіймав керівні посади (був головою колгоспу, директором великого елеватора). Під час Великої Вітчизняної війни був командиром партизанського загону.
Мати Валерія Фатіма Гаппоївна Савлаєва, 1915 р. н.,
23-річною дівчиною одна з перших у селі вступила в комсомол і була ініціатором багатьох цікавих і корисних заходів. Працювала хіміком-лаборантом на молокозаводі. Виховала чотирьох дітей. Нині мешкає в м. Владикавказ.
Дружина Валерія Фатіма Лазарівна Савлаєва народилася в 1958 році в Північній Осетії. Разом з батьками переїхала
в Ялту в 1961 р. Після закінчення ялтинської середньої школи вступила в Північно-Осетинський державний медичний інститут, що закінчила в 1982 р. Працювала лікарем
у Республіканській клінічній лікарні м. Орджонікідзе
у відділенні нефрології, потім, повернувшись в Ялту,
22 роки працювала в санаторії "Енергетик" від лікаря-ординатора до заступника головного лікаря з медичної частини.
Батько Фатіми Лазар Бімболатович Дзгоєв народився
в 1931 році в Північній Осетії. Після закінчення середньої школи вступив у Північно-Осетинський державний медичний інститут, який закінчив з відзнакою в 1957 р. Упродовж 1957-1961 рр. працював головним лікарем районної лікарні. З 1961 р. жив і працював у Ялті. За 35 років багато зробив для розвитку курорту на Південному березі Криму. Всі ці роки був на керівній роботі (головним лікарем санаторію "Київ", потім санаторію ім. С.М. Кірова, головним лікарем БФВ). Лікар вищої категорії, кандидат медичних наук. Має друковані праці. Проживає з 1994 р. в м. Владикавказ. Нині працює, займається науковою діяльністю.
Мати Фатіми Іскра Олександрівна Дзгоєва народилася
в Північній Осетії в 1934 році. Після закінчення середньої школи вступила в Північно-Осетинський педагогічний інститут, що закінчила в 1957 р., за фахом хімік-біолог. Перші роки працювала вчителем у школі, потім разом
з родиною переїхала в Ялту. З 1961 р. по 1994 р. працювала в лабораторії водоочисної станції Ялтинського водоканалу спочатку на посаді інженера-хіміка, а потім завідувача лабораторії. Завжди вирізнялася працьовитістю, сумлінністю, мала великий авторитет у колективі. З 1994 р. проживає в м. Владикавказ. Нині перебуває на заслуженому відпочинку.
Син Алан Валерійович Савлаєв народився в 1985 році
в м. Ялта. Після закінчення ялтинської середньої школи
в 2003 р. вступив у Європейський університет на факультет менеджменту, який закінчує у цьому році. Захоплюється автоспортом, дизайном автомобілів, є головою Федерації
"Дрег-рейсингу" м. Ялта.