Народився Назарій Яремчук 30 листопада 1951 року
у співочій родині.
Батько (тенор) та мати (сопрано) співали в церковному хорі, окрім того, мати грала на мандоліні, була учасницею художньої самодіяльності. Це були люди високої внутрішньої культури та інтелігентності. З бібліотеки батька збереглися книги "Воскресла Україна" 1907 р. видання Львівського товариства "Просвіта", "Богданова слава" (1907), "Тарасові поминки" (до 46-х роковин смерті Кобзаря),
"Хто ми є" (про українську народність, державу і мову, видану в м. Чернівці у 1911 р.), "Про новий устав громадський на Буковині" (1908), "Українство в Росії" (1917). Цю безмежну любов до всього українського, до власного коріння передали батьки і дітям. Особливо трепетно ставилась мати до співу наймолодшого, з чотирьох дітей, мріяла бачити Назарія на професійній сцені.
Село Рівня на Вижниччині, де зростав Назарій Яремчук, розкинулося в мальовничому куточку Карпат, де сивочолі гори в смерековій короні віддзеркалювались в кришталево чистих водах Черемошу. Понад усе любив Назарій цю первозданну красу, сила природи додавала йому снаги, коли
вертався з далеких доріг. Ніколи за жодних обставин ніякі принади не вабили співака з такою силою, як рідні Карпати. Мабуть, знаковою була ця любов, бо саме з таким же,
залюбленим у Черемош, Левком Дутківським, що зріс на другому березі, звела доля Назарія в ансамблі з символічною назвою "Смерічка" у 1969 р. Дві пристрасті - до пісні і рідного краю - поєднались в першій пісні, що виконав Назар
в ансамблі "Незрівняний світ краси" (так називатиметься
і перша грамплатівка).
Любов до географії привела Н. Яремчука у 1970 р.
до географічного факультету Чернівецького університету. Вона ж, географія, розкрила необмежні простори для лету Назарової пісні.
З 1973 р. колектив "Смерічка" входить до складу Чернівецької обласної філармонії, з 1982 р. Н. Яремчук стає художнім керівником "Смерічки". Звідси пролягали шляхи колективу на фестивалі "Київська весна", "Московські зорі", "Білоруська осінь", "Білі ночі", "Мерцішор", "Братиславська ліра". На останньому Назарій Яремчук став лауреатом.
Першою піснею на телебаченні стала "У Карпатах
ходить осінь". Її підхопить і пронесе по всій території колишнього СРСР і далеко за межі співпраця з талановитим
композитором Володимиром Івасюком, в піснях "Водограй", але особливо зазвучить "Червона рута", що стане візитівкою Буковини на світовому просторі: в Росії, Прибалтиці,
Румунії, Польщі, Німеччині, Канаді, США, Індії,
Афганістані, Монголії та ін.
Уже в 27 років Назарію Яремчуку присвоєно звання
заслуженого артиста України та нагороджено орденом Дружби народів.
Спільні творчі стежки торував із Василем Зінкевичем, Софією Ротару, Павлом Дворським.
З роками до теми природи та високого, як стожари,
кохання додаються теми першоджерел всього сущого:
історичного коріння народу, родини. Рано залишившись
без батьків, Назарій Яремчук особливо гостро відчував
значущість родинних зв’язків, їх він перенесе у пісні
"Родина", "Батько і мати", "Чуєш, мамо?".
Однаково натхненно та щиро співав і в переповнених столичних залах, на стадіонах і для одного-єдиного пораненого бійця в афганському госпіталі. В часи Чорнобильської трагедії артист тричі виїжджав до евакуаторів.
Навіть в поезіях, що належать перу Назарія Яремчука, звучить ця тема: "Я разом із своїм народом", "Моя Вкраїнонька", "Україна молода" та ін.
Риси характеру співака, що успадкував від батьків, - щирість, безпосередність та надзвичайна скромність -
не дозволяли Назарію Яремчуку експлуатувати уже досить відоме ім’я.
Прагнення до самовдосконалення, професійного зростання привели артиста до Київського державного інституту культури, який закінчив у 1988 р. Своє творче кредо
Н. Яремчук окреслює у листі до брата: "Поки люди потребують тебе, варто нести на горбу той тягар, без якого
не уявляєш себе, можливо і до кінця...".
Висока громадська позиція, активність гастрольного життя, популярність колективу "Смерічка" гідно відзначена Республіканською премією ім. М. Островського (1982 р.); Назарію Яремчуку присвоєно звання народного артиста
України (1987 р.).
30 червня 1995 року Назарій Яремчук відійшов у вічність. Невиліковна хвороба обірвала яскраве життя. Але його ім’я навічно залишиться в історії нової України, української
і світової культури. "Своїм співом він піднімався до зірок", - сказав побратим по сцені Василь Зінкевич. Пам’ять про істинно Народного артиста живе в серця, піснях і дітях, що продовжують справу батька. Вдячні земляки та гості Буковини схиляють свої голови біля пам’ятників, меморіальних дошок, що встановлені на будинках, де навчався, жив співак. Школі-інтернату у Вижниці, вулицям у Вижниці і Чернівцях присвоєно його ім’я. Стало традицією проводити щорічні фестивалі-вшанування пам’яті в день його народження
у Вижниці та Чернівцях.
Брати Яремчуки народилися на Закарпатті: Дмитро -
19 лютого 1976 року, Назар - 23 березня 1977 року.
З дитячих років займалися музикою, співали в хорі, були солістами дитячого вокально-інструментального ансамблю. Закінчили з відзнакою музичну школу по класу фортепіано.
У 1992 р. закінчили загальноосвітню школу з відзнакою і склали вступні іспити до Чернівецького державного музичного училища ім. С. Воробкевича на факультет "Теорія
музики", яке з "червоними" дипломами закінчили в 1996 р. Того ж року вступають до Національної музичної академії України ім. П. Чайковського, де Дмитро навчався по класу вокалу (педагог К. Огнєвой), а Назар - по класу композиції (педагог І. Карабиць).
У 2001 p. закінчили академію з відзнакою, здобувши ступінь магістра. Крім того, у 2004 р. Назар закінчує аспірантуру по класу композиції (педагог М. Скорик).
Брати Яремчуки розпочинають активну творчу діяльність. Дата святкування 5-ї річниці Незалежності України
є символічною у творчій долі Дмитра та Назара, бо власне
з урочистого концерту майстрів мистецтв 23 серпня 1996 р. в Національному палаці культури "Україна" в м. Києві,
куди їх було запрошено і нагороджено дипломами Міністерства культури і мистецтв України, можна розпочати відлік професійної діяльності Дмитра та Назарія Яремчуків.
Численні запрошення та концертні поїздки по всій
Україні та містами Росії, участь у різноманітних концертних програмах та концертних турах міжнародного фестивалю "Слов’янський базар", пісенного фестивалю "Родина" та ін. Також брали участь у святкових програмах "Дні культури України в Узбекистані". Нагороджені дипломами лауреатів X, XI та XIII Всеукраїнського фестивалю сучасної української естрадної пісні "Пісенний вернісаж" (1996, 1997, 1999 рр., Україна).
Нагороджені брати Яремчуки дипломами лауреатів
II премії Міжнародного пісенного конкурсу "Золотий шлягер" (Білорусь); дипломами лауреатів телерадіопроекту "Шлягер року" (1998-1999, 2000-2001 рр., Україна).
Є володарями Гран-прі Міжнародного пісенного конкурсу "Доля" (2000 р., Україна).
У 2002 р. стали засновниками та організаторами Пісенного фестивалю "Родина" ім. Назарія Яремчука на честь
свого знаменитого батька, який щорічно відбувається
під патронатом Президента України за участю провідних майстрів і колективів сучасного естрадного пісенного
мистецтва в Національному палаці культури "Україна"
в м. Києві, а також іншими містами України.
Указом Президента України від 05.10.2004 р. Дмитрові та Назарію Яремчукам присвоєно почесні звання заслужених артистів України.
Національна аудіокомпанія України у 2002 р. випустила CD-альбом пісень "Сонце в твоїх очах", у 2004 р. - альбом "Родина", а в 2005 р. - "Наша доля".
Брати Яремчуки не зупиняються на досягнутому:
попереду нові концерти, всеукраїнські тури, заплановано великий концертний тур США та Канадою, випуск збірок нових пісень та ін. Прикладом своєї власної творчості
брати Яремчуки підкреслюють, що українська сучасна пісня є невід’ємною частиною національної культури і може бути близькою і рідною.









Матеріали надано Чернівецькою обласною
універсальною науковою бібліотекою ім. М. Івасюка