Вінниччина багата на хороших людей, адже тільки працелюбні і мужні трудяться на цій благословенній землі. Саме від любові до землі черпає свою силу сім’я Якобінчуків - з діда-прадіда хліборобів.
Коли згадують нащадки діда Григорія і бабу Ірину, бачать перед собою поле з налитими колосками та натруджені руки землеробів.
І діти їхні з дитинства привчені до самостійності: поралися по господарству, вирощували овочі в городі, білили хату, доглядали менших дітей.
Марія Григорівна Якобінчук рано залишилась без чоловіка, одна виховала трьох синів: Володимира, Віктора і Василя. Наділена від природи щирістю, доброзичливістю, людяністю, вона навчила своїх дітей життєвої мудрості. Вірним дороговказом були їм теплий лагідний мамин голос, щире переконливе слово. Сини Володимир та Віктор працюють водіями, а Василь став керівником, працював на відповідальних посадах у Міністерстві праці та соціальної політики України, нині очолює Київський обласний центр зайнятості. Маючи добре і чуйне серце, як у мами та бабусі Ірини, своє життя присвятив вирішенню однієї з найскладніших проблем - захисту безробітних. За сумлінну працю на благо України йому присвоєно почесне звання ’’Заслужений працівник соціальної сфери України’’ та нагороджено
орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня УПЦ.
Радіє та пишається Марія Григорівна своїми дітьми
й онучатами - Сергієм, Олександром, Людмилою, Любов’ю, Богданою, правнуками - Іриною, Мариною, Артемом.
З вірою у щасливу зірку своїх нащадків вона все зробила б задля того, аби не було війни та голоду на землі.