Народився 7 липня 1955 року в м. Дні-
пропетровськ. У 1977 р. з відзнакою закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут. І.І. Куліченко 28 років перебуває на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування. Розпочав трудову діяльність у 1979 р. в управлінні капітального будівництва виконкому Дніпропетровської обласної ради після служби у лавах Радянської армії. З 1986 р. працював у виконкомі Дніпропетровської міської ради. Тричі обирався міським головою (2000, 2002, 2006 рр.). За ініціативи та сприяння міського голови до міста залучаються іноземні інвестиції, передові технології та технічні засоби щодо реконструкції і переобладнання підприємств в усіх галузях міського господарства. За останні десять років інвесторами в економіку міста вкладено інвестицій на загальну суму 1097,1 млн дол. США наростаючим підсумком. Про пріоритети міського голови свідчать програми, які він ініціював ("Реконструкція мостів через річку Дніпро", "Реконструкція центральної частини міста", "Благоустрій околиць", "Мій двір, мій під’їзд", "Комп’ютеризація шкіл", "Охорона дитинства та материнства", "Сприяння розвитку підприємництва"). У 2000 р. - віце-президент, у 2006 р. - президент Асоціації міст України. У 2002-2006 рр. - віце-президент Палати місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад Європи Ради Європи. Дійсний член Академії будівництва та архітектури по Дніпропетровському територіальному відділенню. У 2003 р. присуджено премію Академії будівництва України ім. академіка М.С. Будніка. Має понад 20 наукових робіт з питань архітектури та будівництва.

Адреса
49000, м. Дніпропетровськ,
пр. К. Маркса, 75
тел./факс: (056) 745-54-66
e-mail: office@miac.dp.ua
Дніпропетровськ - це місто історичних традицій і здобутків, всесвітньо визнаної козацької слави, край талановитих, добрих і працьовитих людей, яскравих особистостей загальнонаціонального і європейського масштабу, космічна столиця України.
Дніпропетровськ історичний
Як і більшість міст у світі, наше місто виникло на тисячоліттями обжитому людьми місці. Природні особливості місцевості у середній течії Дніпра притягували сюди як племена періоду неоліту, так і народи багатьох культур доби міді та бронзи, раннього заліза, скіфів, сарматів, половців і слов’ян. Археологічні дослідження свідчать, що в межах Дніпропетровська знаходилось десятки стоянок, поховань і поселень різних культур і народів від кам’яної доби до часів Київської Русі. Здійснюючи подорожі та військові походи у Константинополь, київські князі зупинялись на відпочинок на високих берегах Монастирського острова, де, ймовірно, знаходився монастир, заснований грецькими монахами ще в IX ст.
У XVI-XVIII ст. облюбували ці місця запорізькі козаки, переправляючись через Дніпро біля Самарського перевозу, боронячи рідні землі від татарсько-турецьких набігів. У 1635 р. біля одного з перших дніпрових порогів - Кодацького - польським урядом була побудована фортеця Кодак. І хоча будувалася вона поляками з метою призупинення поширення козацької вольниці, на ділі ж фортеця відіграла протягом XVII ст. значну роль у закріпленні запорізьких козаків на цих землях, стала форпостом у боротьбі українських козаків з поляками під час Визвольної війни і пізніше у боротьбі за козацькі вольності аж до поч. XVIII ст. Не випадково серед українських фортець, знищених за наказом Петра І, була і фортеця Кодак.
Активно заселяється козаками територія сучасного міста у середині ХУІІІ ст.: з’являються слобода Половиця, Лоцманська Кам’янка, вирує життя і в Нових Кодаках. У наслідок російсько-турецьких війн 1768-1791 рр. до Росії були приєднані Крим і південні степи, де російський уряд розпочав адміністративно-територіальні, соціально-економічні, культурні перетворення
в дусі загальноросійської імперської політики.
На цих землях створюються кілька губерній, серед яких була й Азовська (1775 р.) з губернським центром - Катеринослав. Місто почало будуватися
у 1776 р. на лівому березі Дніпра в низькій місцевості при впадінні р. Кільчені в р. Самару. Місце виявилося невдалим, бо під час весняної та осінньої повеней затоплялося водою. Тому в 1784 р. було вирішено перенести губернський центр, задуманий за амбітними планами як "Південна Пальміра" - Південна столиця Російської імперії, у більш зручне місце, яке обрав князь Г. Потьомкін, - на правому березі Дніпра, де була запорізька козацька слобода Половиця, між містечками Старим та Новим Кодаками. Тут повинні були збудувати адміністративні помешкання, "судилище", біржу, лавки, аптеку, інвалідний будинок, будинки губернатора і віце-губернатора, палац для правителя краю. Окрім того, передбачалось будівництво університету "купно з музикальною академією", театру, Академії мистецтв. На Монастирському острові планували розбити ботанічний сад. Будівництво столиці на новому місці розпочинається із закладення
9 травня 1787 р. 12-престольного Преображенського собору, який за задумом Г.О. Потьомкіна, схваленим імператрицею Катериною ІІ, повинен був перевершити своєю грандіозністю все відоме тоді в архітектурі світу. Перший камінь
у фундамент собору в присутності австрійського імператора Йосипа II і польського короля К. Понятовського поклала сама російська імператриця.
Катеринослав починає будуватися за планом, який був створений російським архітектором І. Є. Старовим у 1790-1792 рр. Він і понині визначає обличчя нашого міста у центральній його частині.
У 1797 р. після смерті Катерини II за наказом Павла І місто Катеринослав перейменовується у Новоросійськ, і хоча статус міста (губернське) не змінився, його положення стало значно гіршим. Припинилося фінансування на будівництво, вже не було мови ні про університет, ні про численні фабрики, ні про інші грандіозні проекти. Мало що дало і повернення у 1801 р. колишньої назви і майже до 80-х рр. XIX ст. Катеринослав являв собою затишне провінційне містечко. Саме таким побачив його О.С. Пушкін, засланий сюди у травні 1820 р. для роботи у канцелярії в справах іноземних поселенців, яку очолював генерал І. Інзов. Будинок канцелярії існує і сьогодні, але в значно зміненому вигляді. В пам’ять про двотижневе перебування Пушкіна в Катеринославі у 1901 р. мешканці міста встановили пам’ятник поету, який прикрашає один із проспектів міста.
Протягом 1820-1840 рр. населення міста не перевищувало
8-9 тис. осіб. У місті, крім суконної фабрики, яка швидко занепала (1793-1837 рр.), було кілька салотопних, миловарних, свічних, цегельних та чавуноливарний заводи, лікарня, чоловіча гімназія, духовна семінарія, п’ять православних церков, один готель, приватний клуб.
У 90-х роках XVIII ст. почала діяти губернська друкарня, з 1838 р. виходить газета "Екатеринославские губернские ведомости".
У 1834 р. була відкрита Губернська публічна бібліотека, в 1847 р. створено театр. А 1849 рік ознаменований відкриттям "Музеума древностей Екатеринославской губернии".
Певні позитивні зміни відбулись у Катеринославі під час губернаторства Андрія Яковича Фабра (1847-1857), який забороняв випасати худобу на головній вулиці міста, здійснював благоустрій, насаджав тут дерева та кущі, наказав засипати балку, що розділяла нагірну і низьку частини міста, заважаючи проїзду екіпажів та підвід з вантажем. Були упорядковані чудові зелені бульвари, які обнесли дерев’яним парканом, а вздовж них проклали пішохідні алеї, посипані піском. Проспект почав забудовуватись дво- та триповерховими будинками як адміністративними, так і приватними. Серед тих, хто в цей період сприяв розвитку краю, необхідно назвати також І.М. Синельникова, М.П. Миклашевського, А.М. Фадєєва, Я.Д. Грахова, Д.Т. Мізко і багато інших.
Друга половина ХІХ - початок ХХ ст. в історії краю позначена низкою подій і явищ, які знаменували собою початок принципово нової епохи. Промислова революція, індустріалізація, модерні процеси торкнулися і міста.
У 1884 р. була побудована Катерининська залізниця, міст через Дніпро, розпочато видобуток залізної руди і розвиток металургійної промисловості в краї. Із введенням в дію в Катеринославі таких гігантів металургійної та металообробної промисловості, як Брянський завод, заводи Шодуарів, Гантке тощо, місто перетворюється на індустріальний центр півдня Російської імперії, куди потоком вливались капітали російських та іноземних підприємців та банкірів. Стрімко зростає населення міста: якщо у 1865 р. тут мешкало 21846 осіб, то у 1910 р. - 195577 осіб майже п’ятдесяти національностей. Вже у 1897 р. в Катеринославі бельгійці прокладають одні з перших в Україні трамвайні колії, електрифікуються і телефонізуються вулиці та будинки, будується кращий в імперії водогін, місто розбудовується та упорядковується. "Нова Америка" - так називали наше місто на той час.
Цей індустріальний і культурний розвиток Катеринослава не випадково пов’язують з ім’ям Олександра Миколайовича Поля (1832-1890) - підприємця, мецената, колекціонера, почесного громадянина міста, який був ініціатором розробки залізної руди Криворіжжя, будівництва залізниці, багатьох культурно-освітніх починань. Зокрема, його майже 5000 зібрання старожитностей було покладене в основу Обласного музею ім. О.М. Поля (тепер це Дніпропетровський історичний музей
ім. Д.І. Яворницького).
У 1899 р. в Катеринославі засновується перший в Україні вищий навчальний заклад - Вище гірниче училище. У цей період в місті працюють десятки навчальних закладів різних рангів і підпорядкувань, численні благодійні, лікувальні установи та аптеки, церкви, костьол, мечеть
і синагоги, готелі та синематографи, магазини та базари, музеї, театри та клуби, які задовольняли різноманітні потреби мешканців міста.
Серед блискучих імен цього періоду необхідно згадати губернаторів В.Д. Дуніна-Борковського, І.М. Дурново,
Д.М. Батюшкова, громадських діячів О.М. Поля, П.А. Струкова, М.О. Корфа, Я.Я. Савельєва, братів Павла, Андрія
та Іллі Михайловичів Миклашевських, М.В. Родзянка,
М.М. Алексєєнка, Д.І. Яворницького, які багато зробили
для розвитку економіки, освіти, культури і благодійності
в губернії.
Бурхливий розвиток Катеринослава кінця ХІХ - початку ХХ ст. був перерваний карколомними подіями Першої світової війни та революційними змаганнями.
Події 1917-1920-х років вихором пронеслися містом. За ці три роки, змінюючи один одного, приходили до влади органи Тимчасового уряду, Ради робітничих і селянських депутатів, Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія. На початку 1920 року в Катеринославі була остаточно встановлена Радянська влада. Барикадні бої, воєнні події, руйнація на транспорті, голод, збройні змагання різних політичних та соціальних сил, постійна зміна влади негативно позначились на всіх сферах його життєдіяльності. Після всіх цих подій Катеринослав був майже весь у руїнах. Тільки у 1925 р. відбудовується його промисловість, поновлюється житловий фонд.
У червні 1926 р. місто було перейменоване у Дніпропетровськ на честь відомого діяча партії та уряду Г.І. Петровського. Саме у ці роки більшість підприємств, вулиць та майданів міста дістали назви на честь революціонерів, діячів комуністичного руху тощо.
У 1920-1930-х рр. Дніпропетровськ, в якому проживало 528 тис. осіб, перетворюється на потужний промисловий центр України. У 1940 р. тут діяло 622 підприємства, серед яких провідними залишались металургійні та металообробні заводи: ім. Г.І. Петровського, ім. В.І. Леніна та ім. К. Лібкнехта. У місті працювало 10 вузів та 17 науково-дослідних інститутів, налічувалось 6 кінотеатрів, 5 музеїв, 120 бібліотек.
22 червня 1941 р. мирне життя країни було перервано початком Великої Вітчизняної війни радянського народу проти німецько-фашистських загарбників. 19 серпня ворог вийшов на підступи до обласного центру і після кривавих боїв 25 серпня Дніпропетровськ був окупований. Під час окупації в місті діяли підпільні організації, які робили свій внесок у боротьбу із загарбниками. Фашистські окупанти угнали до Німеччини 75 тис. мешканців міста, майже
50 тис. чоловік були розстріляні. 25 жовтня 1943 р. Дніпропетровськ був звільнений. За 26 місяців окупації місту були нанесені незворотні збитки, оцінені у 3 млрд крб. У руїни були перетворені майже всі промислові підприємства, мости, найбільш важливі споруди соціально-культурної сфери та житлові будинки вздовж головного проспекту міста.
І зразу після визволення починається відбудова промисловості, житла, лікувальних, освітніх, культурних закладів Дніпропетровська, і до середини 1950-х років зруйноване війною місто було відновлене.

Дніпропетровськ сучасний
Сьогодні Дніпропетровськ - провідний промисловий, науковий і культурний центр України. В ньому проживає 1049,6 тис. осіб майже 100 національностей. У місті налічується більше 3,5 тис. підприємств, установ і організацій.
Перший період стрімкого зростання промисловості доводиться на 1880-1910 рр. і пов’язаний зі становленням металургійної й металообробної індустрії, інтенсивним розвитком нових шляхів, залізничного й пароплавного транспорту. Саме тоді був закладений фундамент слави міста як центру металургійної промисловості.
Другий період зростання охопив 1950-1970 рр. і був пов’язаний з формуванням і розвитком у Дніпропетровську ракетно-космічної індустрії. У цей час з’являлися нові підприємства, науково-дослідні центри, мікрорайони, зростала чисельність жителів - місто стрімкими темпами перетворювалося в сучасний мегаполіс.
На сьогодні місто має потужний промисловий потенціал, що характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. Протягом століття місто зберігає також за собою славу центру чорної металургії. Могутній промисловий потенціал міста складається з 302 промислових підприємств, на яких виробляється продукція чорної металургії, машинобудування, енергетики, хімічної промисловості, продуктів харчування, легкої промисловості, будіндустрії та інших галузей.
На промислових підприємствах міста виробляється близько 27% усієї промислової продукції області й 4,5% - України. У 2007 р. обсяги виробництва промислової продукції міста збільшилися на 5,6% у порівнянні з 2006 р.
Основою промисловості міста є металургійний комплекс. Базові підприємства міста - відкриті акціонерні товариства: "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", "Дніпрококс", "ДМЗ ім. Комінтерна", "Дніпропетровський трубний завод", "ІНТЕРПАЙП Нижньодніпровський трубопрокатний завод", "Дніпропетровський завод прокатних валків" та ін.
Машинобудівна галузь промисловості міста в загальнодержавному виробництві становить майже 6,0%. Серед машинобудівних підприємств найбільш розвиненими виробництвами є: металургійне, ракетно-космічне, транспортне, електротехнічне, гірничошахтне й гірничорудне, будівельно-дорожнє, комунальне, хімічне та полімерне машинобудування, верстатобудування. За останні роки освоєно ряд нових видів продукції: повітряні турбіни Т-600-48, трамваї, тролейбуси, магістральні електровози.
Лідерами галузі є: державні підприємства: "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", відкриті акціонерні товариства "Дніпровський машинобудівний завод", "Дніпроважмаш", "Дніпропетровський агрегатний завод", "Дніпропетровський стрілочний завод" та ін. Продукція галузі широко відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами.
Важливе значення для успішної роботи підприємств міста є впровадження інноваційно-інвестиційної політики, що дає можливість випускати якісну, конкурентоспроможну продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринку.
Такі підприємства, як відкриті акціонерні товариства: "ДМЗ ім. Комінтерна", "Дніпропетровський трубний завод", "ІНТЕРПАЙП Нижньодніпровський трубопрокатний завод" відомі своєю трубною продукцією не тільки в Україні, а й в країнах СНГ та далекого зарубіжжя.
На магістралях України успішно працюють вітчизняні електровози державного підприємства Дніпропетровського науково-виробничого комплексу "Електровозобудування".
Дніпропетровськ є наймогутнішим центром виробництва ракетно-космічних систем і апаратів завдяки відомому в усьому світі державному підприємству "Виробниче об’єднання Південий машинобудівний завод" ім. О.М. Макарова
і державному конструкторському бюро "Південне"
ім. М.К. Янгеля. На сьогодні Україна займає близько 10% ринку космічних послуг, що надаються у світі. Ракетно-космічний комплекс України розширюється і складається
з декількох ракетоносіїв, а саме: "Зеніт-2", "Зеніт-3SL", "Циклон", "Дніпро", що успішно експлуатуються в міжнародних проектах, таких як "Морський старт". Планується, що в поточному році Україна також візьме активну участь у міжнародній програмі "Інтеркосмос" та продовжить співробітництво у міжнародному проекті "Морський старт".
Ракетно-космічна техніка оборонного, наукового і народногосподарського призначення відома в багатьох країнах світу, забезпечуючи і затверджуючи пріоритет ракетного і космічного виробництва України. При виробництві всіх видів продукції використовуються передові технології і високопродуктивне спеціальне й універсальне устаткування, що гарантують їхню високу якість і надійність.
Так, космічний апарат (К.А.) Січ-1М призначений для дистанційного зондування Землі в складі систем моніторингу й екологічного контролю природного довкілля. У залежності від встановленої апаратури на К.А. Січ-1М, можна робити дослідження як водяної поверхні (стежити за рухом косяків риб, вимірювати товщину льодів, торосів, айсбергів, одержувати інформацію про розливи рік), так і земної поверхні (оцінювати ступінь дозрівання врожаю, ерозію ґрунтів, площу районів, підданих посусі, масштаби і поширення екологічних техногенних катастроф).
Основним економічним партнером підприємств міста
є Російська Федерація, Казахстан, Білорусь, Естонія, Туреччина, США, Німеччина, Італія, Китай, Єгипет та ін.
Місто на Дніпрі невипадково називають містом молоді, студентів, науковців. Із одного мільйона ста тисяч мешканців майже кожний четвертий є молодою людиною віком до 28 років.
На сьогодні у місті функціонують 392 заклади освіти комунальної та приватної форм власності, у тому числі:
157 загальноосвітніх шкіл, 5 ліцеїв, 2 гімназії, 34 навчально-виховних комплекси, 16 спеціалізованих шкіл за різними профілями навчання, 17 приватних шкіл та дошкільних закладів. Вища освіта представлена 39 вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації, серед яких - 7 університетів, 6 академій, 2 інститути, 24 технікуми.
Творчу думку вчених об’єднує Придніпровський науковий Центр Академії наук України (7 галузевих академічних науково-дослідних інститутів), очолюваний відомим вченим у галузі ракетно-космічного машинобудування академіком Пилипенком Віктором Васильовичем.
Дніпропетровськ як один із найбільших промислових, наукових та культурних центрів України нагромадив за свою більш ніж 200-річну історію величезні духовні надбання і самобутній досвід у культурно-просвітницькій роботі.
До його духовних надбань входять і козацькі старожитності, зібрані всесвітньо відомим академіком Д.І. Яворницьким, і фольклорні скарби, записані під час наукових експедицій під проводом відомого фольклориста Якова Новицького, і перші кінокадри, відзняті Данилом Сахненком на кіноплівці на початку ХХ сторіччя, і трепетні вокальні спроби Івана Паторжинського, в подальшому відомого співака і культурного діяча, і повісті та романи про безправне
становище жінок у ХIХ сторіччі першої жінки-романіста тодішньої Росії Олени Ган.
Новітня історія культури Дніпропетровська ХХ сторіччя визначається діяльністю її творців та реформаторів: Андріана Кащенка, Тетяни Пати, Валеріана Підмогильного, Григорія Кобринського, Євгена Вучетича, Марії Сокіл, Андрія Штогаренка, Вадима Сідура, Зінаїди Хрукалової, Анатолія Ареф’єва, Олеся Гончара та багатьох інших талановитих митців.
Інфраструктура галузі культури та мистецтв міста досить розмаїта. На території Дніпропетровська функціонують 9 професійних театрів, філармонія, Будинок органної та камерної музики, Будинок архітектора, 21 клуб і палац культури, Будинок вчених, Будинок вчителя, Планетарій,
2 державних та 37 народних музеїв, 11 кінотеатрів,
330 бібліотек, 22 початкових спеціалізованих мистецьких навчальних заклади, Дніпропетровська консерваторія
ім. М.І. Глінки, 3 мистецьких училища системи Міністерства культури та мистецтв України, 14 парків і зелених зон,
2 виставкових зали, Державний цирк.
Для об’єднання зусиль по розвитку культури і мистецтв шляхом використання їх творчого потенціалу діють 12 осередків та організацій творчих спілок України, 3 асоціації, 29 національно-культурних товариств та 19 творчих об’єднань.
Управлінням культури та мистецтв міської ради спільно з осередками творчих спілок України щорічно проводяться різноманітні виставки, конкурси і фестивалі: "Січеславна", "Надія Січеславни", "Віват, актор!", "Казкова феєрія" (із відділенням Національної спілки театральних діячів України), "Натхненний дует Придніпров’я", фестиваль української музики ім. Штогаренка, Всеукраїнський дитячо-юнацький фестиваль вокального мистецтва ім. Бориса Гмирі (із організацією Національної всеукраїнської музичної спілки), традиційні виставки робіт художників-ветеранів, весняні та осінні вернісажі, виставки робіт художників міст Подніпров’я "Чарівні барви Дніпра"
(із організацією Національної спілки художників України), фестивалі творчості дніпропетровських композиторів "Дніпровські зорі", юних композиторів "Дніпрова пісня" (із організацією Національної спілки композиторів України), фестиваль екранних мистецтв "Дніпросінема" (із осередком Національної спілки кінематографістів України), фотохудожні виставки і конкурси (із організацією спілки фотохудожників України) тощо.
У 2006 р. з ініціативи управління культури та мистецтв міської ради у місті був проведений Перший Всеукраїнський скульптурний пленер "Чолом тобі, Дніпро-Славутич", результатом якого стало виготовлення 12 декоративних скульптур, що прикрасили відновлену частину Набережної міста. Мешканці мали змогу спостерігати "народження" скульптур із величезних кам’яних блоків кримського
вапняку.
У місті успішно працюють 5 професійних муніципальних театрів. Їх різноманітність та доступність, небайдужість
і активна життєва позиція режисерів та акторів сьогодні є визначальними рисами театрального життя. Приймаючи рішення про відкриття цих театрів, керівництво міської
ради, постійні депутатські комісії та міський голова
І.І. Куліченко (недаремно ж його називають "кращим в
Україні театральним мером!") всебічно підтримали прагнення творчих ініціативних груп і окремих авторів.
У Дніпропетровську виходять літературні та літературно-мистецькі журнали: "Борисфен", "Крила", "Носоріг літературний", "Січеслав", "Свічадо", де постійно друкуються твори місцевих авторів.
Із понад ніж 3000 професійних митців, що проживають у місті, 18 - народні артисти України, 4 - народні художники України, 43 - заслужені артисти України, 6 - заслужені художники України, 16 - заслужені діячі мистецтв України. Гордість Дніпропетровської оперної сцени - Нонна Андріївна Суржина має, крім звання народної артистки України, ще й звання народної артистки СРСР та лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка. Творчі здобутки цих митців є окрасою мистецького Дніпропетровська.
Цікаві пошуки творчої молоді: молодіжного складу камерного хору філармонії, молодіжних творчих об’єднань Тараса Триндика і "Коло", учнів та випускників дитячих художніх шкіл.
З 2002 р. провідним діячам літератури та мистецтва міста встановлена щомісячна стипендія міського голови І.І. Куліченка. Щорічно її мають змогу отримувати 25 осіб.
У нашому місті проводиться значна робота з відродження українських народних традицій. Це робота майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, традиційне свято народних ремесел "Чисті джерела", щорічний міжнародний фестиваль ансамблів та виконавців "Дзвени, бандуро", видання збірників народних пісень нашого регіону, наборів листівок кращих робіт юних майстрів декоративно-прикладного мистецтва, дитячо-юнацькі виставки традиційних народних промислів "З Україною в серці", виступи учасників художньої самодіяльності на міських заходах під час традиційних свят календарно-обрядового циклу.
Залучення учнів музичних шкіл та аматорів народного
мистецтва до відродження і впровадження у побут традиційних новорічних обрядодій щорічно відбувається у рамках авторського проекту "Фольклорні скарби передмість Дніпропетровська".
Останнім часом з’явився цілий ряд нових різноманітних форм у сфері дозвілля. Особливого значення в культурно-просвітницькій роботі набувають зміни в асортименті послуг клубів, кінотеатрів, кафе. Зазнали істотних змін послуги, які здійснюють бібліотеки і музеї. Все активніше заявляють про себе різноманітні культурні, дозвіллєві об’єднання та культурні акції, засновані на недержавній формі власності.
В існуванні будь-якого суспільства чи не найважливішою частиною людського буття є свята. Від них дніпропетровці отримують добрий настрій, усмішки та приємне спілкування. У Дніпропетровську щорічно проводиться понад 50 великих міських масових заходів.
Дніпропетровськ завжди гостинно зустрічає учасників відомих далеко
за межами нашого міста традиційних різножанрових фестивалів: хорового співу "Від Різдва до Різдва", хореографії "Орлятко" збирає друзів", молодіжних театрів-студій "Рампа", дитячої творчості "Музи та діти", музичного мистецтва "Джаз на Дніпрі", юних баяністів та акордеоністів ім. М.І. Різоля, конкурсантів відкритого міжнародного турніру із спортивних бальних танців на Кубок Станіслава Шкляра тощо. Понад 18 тис. мешканців міста віком від 5 до 80 років мають змогу розвивати свої таланти у 219 клубних формуваннях. Найулюбленішим у Дніпропетровську є жанр хореографії. Хореографічні колективи (народні ансамблі "Орлятко", "Радість", "Колесо", джаз-балет "Антарес", двічі чемпіон Європи з хіп-хопу танцклуб "Транс-денс", зразкові ансамблі "Щасливе дитинство", "Цвітень") неодноразово гідно представляли наше місто на престижних сценах Європи і світу. Активно розвивається такий унікальний жанр самодіяльного мистецтва, як цирк. Саме завдяки досягненням циркових колективів, їх творчому пошуку
в Дніпропетровському училищі культури відкрито факультет циркового мистецтва. Про якість роботи клубних закладів міста свідчить те, що високе звання "Кращий клубний заклад України" тільки за останні три роки присвоювалось Палацу культури студентів ім. Ю.О. Гагаріна ДНУ (в минулому - Потьомкінський палац) і ПК "Металург" ВАТ "Інтерпайп НТЗ".
На сьогодні у Дніпропетровську функціонують 17 дитячих музичних шкіл, 2 школи мистецтв, 2 дитячі художні школи та одна хореографічна. Понад 7 тисяч дітей та підлітків здобувають у них початкову мистецьку освіту. Частина учнів - це майбутній контингент студентів консерваторії
ім. М. Глінки, театрально-художнього коледжу, училища культури та відкритого у 2004 р. Дніпропетровського факультету Київського національного університету культури та мистецтв.
У музичних школах функціонують понад 200 учнівських творчих колективів, які ведуть активну концертну діяльність, представляють наше місто на різноманітних фестивалях (від міських до міжнародних), беруть постійну участь у проведенні міських масових заходах і свят.
У м. Дніпропетровську працює більше 300 бібліотек, з яких 54 є міськими комунальними закладами культури (серед них Центральна міська бібліотека і 31 бібліотека-філія централізованої системи публічних бібліотек для дорослих, а також Центральна дитяча бібліотека і 21 бібліотека-філія централізованої системи бібліотек для дітей). Кожен сьомий дніпропетровець є читачем бібліотеки. Зростає показник відвідування бібліотек: тільки ЦБС для дорослих щоденно відвідує 1600 читачів. Книжковий фонд публічних бібліотек міста становить близько 2 млн примірників.
У бібліотеках, які сьогодні сприймаються суспільством не лише як інформаційні центри, а і як центри інтелектуального дозвілля, постійно проводяться пізнавально-дозвіллєві заходи з популяризації книги і послуг бібліотеки (виставки літератури, науково-практичні конференції, семінари, літературні вечори, презентації книг). Центральна міська бібліотека стала місцем проведення різноманітних прес-конференцій, зустрічей з консулами, міністрами, відомими діячами літератури та мистецтв, представниками зарубіжних країн.
Здійснюється інформатизація бібліотечних систем. У центральній міській бібліотеці працює унікальний безкоштовний Інтернет-центр, послугами якого користуються близько 5 тисяч мешканців міста. Для користувачів створені: Web-сайт "Відкрите місто", Web-сайт "Дніпропетровська віртуальна краєзнавча бібліотека".
У місті Дніпропетровську працюють культурно-просвітницькі заклади, які забезпечують доступ мешканців міста до сучасних знань: 2 державних музеї (Історичний
ім. Д.І. Яворницького та Художній музей), 37 музеїв на громадських засадах, 15 з яких мають звання "народний", Будинок архітектора, Планетарій.
Фонди державних музеїв налічують понад 255 тисяч експонатів, серед яких археологічні пам’ятки, реліквії запорізького козацтва, 140 стародруків ХVI-ХVIII ст., колекції ікон, живопису, графіки, скульптури, предмети різних релігійних культів, меблів, зброї, нумізматики, виробів декоративно-прикладного мистецтва, десятки тисяч документальних, книжкових джерел і фотоматеріалів різних часів.
Мешканці та гості міста мають змогу побувати на оглядових та різноманітних тематичних екскурсіях по експозиційних залах і виставках історичного та художнього музеїв. У них постійно проводяться різноманітні масові науково-просвітницькі заходи, конференції, семінари, вернісажі, тематичні вечори, факультативи, абонементи для школярів тощо.
Дніпропетровськ є одним з найбільш насичених історичними і культурними пам’ятками міст України. Тут розташовано 287 пам’яток історії та монументального мистецтва і 18 пам’яток археології. Цілеспрямовано проводиться робота щодо їх спорудження, збереження та використання.
Сучасна культура Дніпропетровська - це передусім люди: професійні митці та аматори художньої творчості, бібліотекарі та викладачі шкіл естетичного виховання, клубні працівники та організатори різноманітних творчих акцій. Вони з любов’ю та шаною зберігають і примножують багаті культурно-мистецькі традиції.
Дивлячись на наше місто, на його будівлі, майдани, вулиці, людей, серце переповнюється почуттям радості
і гордістю за Дніпропетровськ - за його героїчне, багате, глибоке минуле, за його світле і яскраве майбутнє.