Історія.
Територія сучасного міста Миколаєва розташована на берегах Бузького лиману при злитті з рікою Інгул. Унікальність його географічного місцезнаходження, де опалений сонцем степ зустрічається з блакитними валами Чорного моря, терпкі запахи чебрецю й полину змішуються з солоним рибним вітром морських просторів, була відзначена людьми ще в стародавні часи. Найбільш рання археологічна пам’ятка, яка знайдена на території міста, датується добою неоліту (V-ІV тис. до н.е.). Миколаївська земля пам’ятає скіфів, древніх греків, слов’янські племена, ногайські орди, вільних запорізьких козаків.
Але інтенсивне заселення Миколаївського півострова почалося в останній чверті ХVІІІ сторіччя вже після визволення Північного Причорномор’я від турецьких завойовників і виходу Російської держави до Чорного моря. Росії потрібен був свій флот.
За велінням князя Г.О. Потьомкіна в гирлі ріки Інгул під безпосереднім керівництвом полковника М.Л. Фалєєва у 1788 р. була закладена нова верф. Довкола верфі почало рости містечко. Ім’я своє воно отримало через рік, після переможного штурму Очакова російськими військами під командуванням О.В. Суворова. Очаків був здобутий у грудні 1788 року, в день Святого Миколая, заступника моряків. На його честь і назвали нове місто. З іменем Святого Миколая, одного із самих шанованих святих на Україні та в Росії, пов’язані й перша церква, збудована в місті у 1790 р., й перший корабель. 46-гарматний фрегат "Святий Миколай" був спущений на воду в серпні того ж року, а вже у липні 1791 року біля мису Каліакрія він отримав своє перше бойове хрещення. З часу будування "Святого Миколая" на суднобудівних заводах міста, а їх сьогодні три, побудовано більше двох тисяч кораблів і суден, серед яких фрегати, броненосці, міноносці, підводні човни тощо. Миколаїв - це одне з двох міст у світі, де будувалися важкі авіанесучі кораблі.
Суднобудуванню та флоту повністю підпорядковувалося життя міста. Майже сто років тут дислокувався штаб Чорноморського флоту. Під час Кримської війни (1853-1856 рр.) місто було головною тиловою базою Чорноморського флоту.
Більшість підприємств, які створювалися в місті, належали до військово-промислового комплексу і у зв’язку з цим Миколаїв багато десятиліть був закритий для відвідання іноземцями. Навіть перший навчальний заклад міста - Чорноморське штурманське училище, засноване у 1798 р., - також було пов’язано із флотом. Така специфіка наклала відбиток на долю, характер і навіть зовнішній вигляд Миколаєва. Створений наприкінці ХVІІІ ст. план забудови міста швидкими темпами був закріплений на місцевості вже в перше десятиліття його існування і цілком без змін зберігся до наших днів, представляючи собою унікальний містобудівний пам’ятник епохи класицизму. Лише деякі міста можуть цим пишатися.
Попри все, місто росло, розвивалося, жило своїм життям. Відкриття у 1862 р. в місті комерційного порту стало поштовхом до перетворення Миколаєва у великий торговельний порт. Цей факт знайшов своє відображення в гербі міста, що був затверджений у 1883-му і відновлений у 1997 р. Так, у проекті "Записки про герб військово-портового міста Миколаєва" виконуючого посаду керуючого гербовим відділенням департаменту герольдії Сенату було зазначено: "Тому що місто Миколаїв є одним з найголовніших портів Південної Росії, то залишаючи митру і посох я думаю зобразити в гербі цього міста також і корабель". Вже на кінець ХІХ ст. Миколаївський порт посідав третє місце після Петербурга й Одеси за обсягом торгівлі із закордоном, а за експортом зерна, поставниками якого були степові губернії, - перше місце в країні. Сам же Миколаїв стає великим промисловим центром на півдні України.
Бурхливі події ХХ ст. не обминули Миколаїв. У жовтневі дні 1917 року його називали "червоним Пітером України". У 1918 р. місто вперше зазнало окупації іноземними військами. У 1920 р. тут остаточно затвердилася Радянська влада. Під час Другої світової війни Миколаїв майже три роки був окупований гітлерівськими загарбниками. Та жоден корабель, завдяки діям підпільників, диверсійних і розвідувальних груп, не зійшов за цей час з миколаївських стапелів. А при звільненні Миколаєва від окупантів у березні 1944 року немеркнучий подвиг здійснили 68 моряків-десантників під командуванням К.Ф. Ольшанського. Це був єдиний випадок в історії Великої Вітчизняної війни, коли всі учасники однієї бойової операції були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, більшість - посмертно.
З Миколаєвом пов’язано багато великих імен, що знайшло своє відображення в пам’ятниках міста, назвах його вулиць, площ та скверів. Тут служили та працювали адмірали О.С. Грейг і М.П. Лазарєв, Першовідкривач Антарктиди Ф.Ф. Беллінсгаузен і творець тактики броненосного флоту адмірал Г.І. Бутаков, герої оборони Севастополя часів Кримської війни адмірали П.С. Нахімов і В.О. Корнілов, складачі "Атласу Чорного моря" брати М.П. і Е.П. Манганарі та автор 4-томного видання " Сказание о русской земле" генерал-майор О.Д. Нечволодов, член-кореспондент Петербурзької Академії наук, перший директор першої на Півдні України Миколаївської обсерваторії К.Х. Кнорре та створювач першої у світі морської газотурбінної установки С.Д. Колосов. Саме в Миколаєві В.І. Даль, перебуваючи на військовій службі, приступив до складання "Толкового словаря живого великорусского языка". Тут, у Миколаєві, закінчив свою капітальну наукову працю основоположник російської епідеміології, член 12 західноєвропейських академій і наукових товариств Д.С. Самойлович (Сущинський), а професор М.Г. Ліванов створив у Богоявленську (нині Корабельний район міста) у 1790 р. першу в країні школу практичного землеробства. Миколаїв дав перший досвід політичної боротьби
Л.Д. Троцькому (Бронштейну). У місті бували адмірал Ф.Ф. Ушаков, П.І. Сумароков, О.С. Пушкін, О.М. Горький, В.В. Маяковський, М.А. Римський-Корсаков, тут виступали М.С. Щепкін, уродженці Миколаївщини - корифеї українського театру М.К. Садовський, П.К. Саксаганський, М.Л. Кропивницький. Перша книга з історії українського народу рідною мовою - "Історія України-Русі" - також була написана в Миколаєві. Її автор - М.М. Аркас. Родом з Миколаєва народний художник СРСР М.М. Божій, видатний астроном, академік Ф.О. Бредіхін, дослідник Арктики Г.Л. Брусілов, відомий учений у галузі залізничного транспорту, академік
В.М. Образцов, талановитий флотоводець, океанограф, полярний дослідник і винахідник С.О. Макаров.
Місто, яке присвятило своє життя суднобудуванню, не може не бути романтиком. Тому не дивно, що перший великий морській перехід був здійсненій миколаївцями ще в 1848 р. Тоді адміральська яхта "Ореанда" вирушила з міста навколо Європи у Крондштат і, вигравши головний приз парусних гонок, тим же шляхом повернулася назад. На іншій яхті "Ікар", яка була сконструйована й збудована студентами та співробітниками Миколаївського суднобудівного інституту (тепер Миколаївський державний технічний університет ім. С.О. Макарова), миколаївська команда із 7 чоловік вперше на Україні у 1987 р. здійснила кругосвітнє плавання.
Завдяки щоденній праці, таланту, інтелекту і терпінню не одного покоління миколаївців, місто за дуже малий для історії строк перетворилося з маленької суднобудівної верфі у великий промисловий, діловий, політичний і культурний центр Півдня України. Миколаїв відкритий світу для партнерства та співробітництва і вірить у свою щасливу зірку - малу планету (8141) Nikolaev = 1982 SO4, яка була відкрита Кримською астрофізичною обсерваторією і названа на честь міста. Упродовж свого понад 200-річного існування Миколаїв завоював міцний авторитет як важливий діловий, політичний і культурний центр Півдня України. Історія міста починає свій відлік від далекого 1789 року, коли в гирлі річки Інгул почалося будівництво верфі під невсипущою увагою генерал-губернатора Новоросійського князя Г.А. Потьомкіна. Через рік тут виникло містечко, назване Миколаєвом.
Сучасний Миколаїв
Сьогодні Миколаїв - адміністративний центр Миколаївської області. Він посідає дев’яте місце за чисельністю населення в Україні; тут мешкає понад 500 тис. осіб.
Загальна площа міських земель становить 25,3 тис. га. Загальна довжина вулиць, проїздів та набережних - 960 км.
Сучасний Миколаїв є центром суднобудування. Тут були побудованi унiкальнi крейсери, авiаносцi, китобiйнi бази, суховантажнi судна, рефрижератори, траулери, балкери. Одночасно розвивалося будiвництво турбiн, дорожнiх машин, електротехнiчного та електронного обладнання, кольорова металургiя, парфумерна, легка та харчова промисловості.
Миколаїв має розгалужену мережу різноманітних транспортних комунікацій. Місто живе активним міжнародним життям.
Завдяки щоденній праці, таланту, інтелекту і терпінню миколаївців, їхнє місто рік за роком зростає і гарнішає, дарує людям надію на щасливе майбутнє.
Економічний потенціал
У структурі промисловості Миколаєва основне місце займає машинобудування і металообробка, серед яких виділяються такі галузі, як суднобудування й енергетичне машинобудування. Промислові підприємства міста забезпечують до 50% обсягів продукції суднобудування України, понад 90% державного виробництва газових турбін, 80% глинозему - сировини для виробництва алюмінію.
Головна галузь - суднобудування - представлена в Миколаєві трьома найбільшими суднобудівними заводами, що здатні будувати і поставляти кораблі будь-якого типу. Це підприємства ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод", ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" і ВАТ "Дамен Шіпярдс Океан". Основною продукцією цих потужних підприємств є танкери, сухогрузи, рефрижератори, траулери, навалювальні судна, плавучі готелі і військові кораблі різноманітних типів. Однак, миколаївські корабели вміють робити не лише кораблі високої наукомісткості, але й сучасні газотурбінні установки, радіоелектронне устаткування найвищої точності й багато чого іншого.
До суднобудівної галузі належить також ряд підприємств, що забезпечують виробництво суднового устаткування - акціонерні товариства "Ера", "Кристал", "Екватор" та ін.
Крім цього, в місті розташовані підприємства електротехнічної й електронної промисловості, укомплектовані висококваліфікованими кадрами.
ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" виготовляє багатопрофільні газотурбінні двигуни й установки, що використовуються як для оснащення кораблів, так і для транспортування природного газу і виробництва електроенергії. Його продукція має якість на рівні світових стандартів і є предметом експорту.
Легка промисловість представлена численними швацькими підприємствами, що виготовляють чоловічий, жіночий, дитячий одяг ("Евіс", "Южанка", "Іскра"), трикотажні і галантерейні вироби
(АТ "Ангела"), шкіргалантерею і різноманітне взуття (АТ "Ніккож", АТ "Ніко"). Миколаївське підприємство МПКК "Алые паруса" - потужне підприємство у виробництві парфумів і косметики.
Одне із провідних місць в економіці міста посідає розвинена харчова галузь. На базі переробки сільськогосподарської сировини розвинена м’ясна промисловість, яка представлена Миколаївським м’ясокомбінатом, птахофабрикою, численними ковбасними цехами. Лідером серед підприємств із переробки молока є ЗАТ "Лакталіс-Україна". У місті також працюють АТ "Миколаївська кондитерська фабрика", ТОВ "Сандора" (виготовляє різноманітні консерви і соки), АТ "Нектар" (напої, кондитерські вироби, майонез), численні хлібозаводи та пекарні, ДП "Миколаївський лікеро-горілчаний завод" і відоме АТ "Пивзавод "Янтар", продукція якого одержала всеукраїнське визнання.
Розвинута мережа транспортної інфраструктури, що включає морські і річкові порти, залізничний вузол, два аеропорти та автостради.
Нинішня адміністрація міста і міський голова Володимир Чайка докладають чимало зусиль, аби промисловий, науковий, інтелектуальний потенціал міста був максимально задіяний, щоб життя городян поліпшувалося.
Гуманітарна галузь
Найважливішою сферою забезпечення життєдіяльності міста є підтримка і розвиток науки, освіти, культури, видавничої діяльності, охорони здоров’я.
Миколаїв - визнаний центр освіти і науки.
Щорічно 10 вищих навчальних закладів міста випускають близько 2,5 тисяч фахівців вищої кваліфікації, причому більше половини з них здобувають професії, що не мають аналогів в інших містах країни.
Серед цих вищих навчальних закладів такі відомі в Україні і за кордоном, як Український державний морський технічний університет ім. Адмірала Макарова (готує фахівців з усіх сучасних суднобудівних спеціальностей, дипломи університету визнаються в США, Німеччині та ін.), Миколаївський державний педагогічний університет, Миколаївська державна аграрна академія, Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, Південнослов’янский інститут, Миколаївська філія Київського національного університету культури і мистецтв, Миколаївський навчальний центр Одеської національної юридичної академії, Миколаївський учбово-науковий центр Одеського національного університету
ім. І.І. Мечникова, Миколаївська філія Міжнародного університету розвитку людини "Україна", Миколаївська філія Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, Миколаївська філія Московського міжнародного університету Наталії Нестерової.
У місті функціонує сім коледжів і технікумів, зокрема політехнічний технікум, будівельний коледж, чотири вищих училища, включаючи вище музичне і вище медичне училища.
У Миколаєві працює 82 дитячих дошкільних заклади. У 80 загальноосвітніх навчальних закладах навчається понад 73 тис. молодих людей.
За останні роки в системі середньої освіти відбулися зміни, що базуються на прагненні надати найбільш обдарованим дітям відповідні умови для навчання.
З цією метою створені дві гуманітарні гімназії, гімназія з педагогічним нахилом, інформаційно-математичний, фізико-математичний і два економічних ліцеї.
З урахуванням інтересів учнів та їхніх батьків за спеціалізованими програмами у профільних класах у 2002 р. навчається 9977 учнів проти 8461-го в 1998 р.
Розвивається система профільних класів фізико-математичного, економічного, юридичного напрямів, з поглибленим вивчанням мов та інформатики.
Існуюча мережа навчальних загальноосвітніх закладів дозволяє дітям навчатися рідною для них мовою.
У місті працює 22 школи з українською мовою навчання, 33 - з українською і російською, 13 - з російською. У деяких школах факультативно вивчаються інші національні мови.
Більш третини населення м. Миколаєва - це молоді люди, тому міська рада і її виконком розробили і затвердили комплексну програму "Молодь", що реалізується в даний час.
У Миколаєві накопичено багатий духовний і культурний
потенціал.
Тут діють 58 установ культури, що знаходяться у комунальній власності міста. Це 10 шкіл естетичного виховання, 4 будинки культури, клубні установи, парки культури і відпочинку, Культурно-ігровий комплекс "Дитяче містечко "Казка", муніципальний театр-студія естрадної пісні, міський культурний центр, Муніципальний камерний оркестр, зоопарк, кінотеатри, мережа з 35 бібліотек. Курс на розвиток культури і цивілізованості, який узяла міська влада, дозволив значно збільшити асигнування на утимання об’єктів культури.
Увагою глядачів незмінно користується найстарший у Миколаєві Російський художній драматичний театр, Український театр драми і музичної комедії, колектив обласної філармонії.
Чималою популярністю серед городян користується Миколаївський зоопарк - один з найстарших і найбільш упоряджених в Україні.
У Миколаєві працює 25 дитячо-юнацьких спортивних шкіл із
36 видів спорту, в яких займається 9,2 тисяч осіб.
Підготовку професійних спортсменів проводить Вище училище фізичної культури і спорту, Школа вищої спортивної майстерності. У розпорядженні миколаївчан знаходяться 5 стадіонів, 118 спортивних залів, 4 плавальних басейни, 21 тенісний корт.
Створена спортивна інфраструктура і наявність висококваліфікованих тренерів дозволяє готувати спортсменів, які з успіхом виступають на міжнародній арені. За 1998-2002 роки чемпіонами і призерами чемпіонатів світу і Європи стали: Інга Бабакова (легка атлетика); Оксана Цигульова й Олена Мовчан (стрибки на батуті); Володимир Петрухин (веслування на байдарках); Володимир Христик і Дмитро Чумак (фехтування); Настасія Савінова й Ігор Павленко (кікбоксинг); Олег Машкін і Артем Царіков (бокс); Іван Іщенко (вільна боротьба).
Миколаїв - один із центрів розвитку вітрильного спорту. Продовжує серію своїх далеких морських походів легендарна яхта "Ікар". Дійсним святом для городян стало проведення міжнародної вітрильної регати "Кайра".
Успіхи миколаївських спортсменів прославляють наше місто і сприяють збільшенню його інвестиційної привабливості.