Ода Хмельницькому

Подільської землі свята перлина,
Окраса молодої України -
Хмельницький - місто щастя і добра.
Хай з кінчика нестримного пера
Злітає пісня в неозорі далі
Про хмельничан творіння небувалі,
Про їх невтомну працю, про людей,
Що повняться джерелами ідей.
Хмельницький рідний, диво-красень,
Нехай свіча твоя не згасне,
Купайся в сонці, в росах ранніх,
Купайся в радості, в коханні...
Нехай Господь благословить
І ангел Божий захистить!
Галина Ісаєнко
Хмельницький знаходиться на межі західної та центральної частин України
в середині Волино-Подільської височини. По території міста протікають річки Південний Буг та Плоска. Місто Хмельницький є обласним центром Хмельницької області, яка межує з Тернопільською, Рівненською, Житомирською, Вінницькою, Чернівецькою областями. Площа міста - 8,6 тис. га.
Чисельність населення станом на 01.01.2007 р. складає 258,3 тис. осіб.
День міста хмельничани святкують в останню неділю вересня.
Місто Хмельницький веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирів або Плоскирівці. Назва міста походить від назви р. Плоска, в місці впадання якої до Південного Бугу виникло стародавнє поселення.
Перша документальна згадка про Плоскирів сягає першої половини XV ст. Польський король Владислав ІІ Ягайло в 1431 р. надав вірній шляхті привілеї
на подільські володіння. Серед населених пунктів, що згадуються в документах королівської канцелярії від того року, знаходимо поселення сільського типу (villa) під назвою Ploskirоwcze (Плоскирівці) та відповідний до цього запис:
10 лютого 1431 р. в м. Сопоті король Владислав ІІ Ягайло записав Янові
Чанстуловському 100 гривень на володіння "селами Голисин та Плоскирівці
на річці Бог у Летичівському повіті Подільської землі". В роки королювання (1434-1444 рр.) Владислава ІІІ нова згадка - підтверджено право на володіння поселенням, яке вже названо як Ploskirоw - Плоскирів. У 1578 р. польський
король Стефан Баторій надав Плоскирову статус містечка. З 1665 р. до кінця XVIII ст. містечком володіла родина польських магнатів Замойських, родинний герб яких (три перехрещені стріли на гербовому щиті) став основою герба Проскурова та сучасного Хмельницького.
Після приєднання Поділля до Російської імперії 5 липня 1795 р. імператорським указом утворено Подільську губернію. Один із повітів губернії став називатися Проскурівським, а його центром стало місто Проскурів. Саме в цьому імператорському указі вперше зустрічається назва "Проскурів".
На початку ХІХ ст. у Проскурові проживало близько 2 тис. осіб. У 1822 р. місто винищила страшна пожежа. Новий план забудови Проскурова затвердив сам імператор Олександр І у 1824 р. У 1837 р. на місці згорілої церкви виріс новий собор - Церква Різдва Богородиці. Нині це найстаріша будівля з тих,
що збереглися в місті. Прокладення в 1870 р. залізничної колії через місто
стало стимулом для бурхливого промислового розвитку Проскурова.
У 1892 р. в місті відкрито перший театр (нині міський Будинок культури).
У 1904 р. відкрито Олексіївське реальне училище (нині будівля міської ради). Станом на 1897 р. населення міста становило 22915 мешканців (із них православних - 29,8%; католиків - 30,1%; іудеїв - 39,5%).
У 1846 р. через Проскурiв пролягав шлях видатного українського поета
Т.Г. Шевченка, який подорожував землями Поділля і Волині в складі Київської археографічної комісії. У ХIХ ст. тут служив у царській армії i працював російський письменник Олександр Купрiн, бував український байкар Леонід Глібов.
З утворенням 22 вересня 1937 р. Кам’янець-Подільської області Проскурів опинився в її географічному центрі. Це обумовило перенесення в березні 1941 р. у Проскурів адміністративного центру області.
Під час Великої Вітчизняної війни в окупованому Проскурові розгорнула
боротьбу проти фашистських загарбників Проскурівська окружна підпільно-
партизанська організація, члени якої зробили вагомий
внесок у справу Перемоги. 25 березня 1944 року військами І Українського фронту в ході Проскурівсько-Чернівецької операції місто визволено від фашистських загарбників. Тридцяти військовим частинам і з’єднанням, які найбільше відзначилися при визволенні міста своєю мужністю і відвагою, присвоєно почесне найменування "проскурівських".
У січні 1954 р. у рамках всесоюзного відзначення
300-річчя Переяславської ради Кам’янець-Подільську
область перейменовано на Хмельницьку, а Проскурів -
на місто Хмельницький, чим було вшановано пам’ять видатного державного та військового діяча України гетьмана Богдана Хмельницького.
У м. Хмельницькому народилося багато видатних і відомих людей, зокрема Павло Вигодовський (Дунцов) (1802-
1881 рр.) - декабрист; Василь Зeньковський (1881-1962 рр.) - філософ, психолог і церковний діяч, міністр Української Держави у 1918 р.; Георгій Верейський (1886-1962 рр.) - художник, дійсний член Академії мистецтв СРСР, майстер міського пейзажу і портретного живопису; Аріель Дюран (Хая Кауфман) (1898-1981 рр.) - американська письменниця, авторка всесвітньовідомої 11-томної "Історії цивілізації"; Серафим (Костянтин Свежевський) (1899-1996 рр.) - православний церковний діяч Південної Америки, архієпископ Каракаський та Венесуельський, а також Бразильський; Святослав Федоров (1927-2000 рр.) - лікар-офтальмолог, доктор медичних наук, академік, засновник науково-технічного комплексу "Мікрохірургія ока"; Тетяна Бєляєва (1933 р.) - архітектор, лауреат Державної премії СРСР
у галузі архітектури, автор чисельних проектів житлових
і громадських будівель; Анатолій Молотай (1938 р.) - народний артист України, художній керівник, головний
диригент Президентського оркестру України; Михайло Павловський (1942-2004 рр.) - доктор технічних наук,
доктор економічних наук, академік, заслужений діяч науки і техніки України, народний депутат України; Сергій Нагорний (1957 р.) - спортсмен-веслувальник, заслужений
майстер спорту, олімпійський чемпіон (1976 р.); Олександр Пономарьов (1973 р.) - народний артист України.
Хмельницький - сучасний центр науки, культури
та промисловості. На сьогодні промисловість міста орієнтована на випуск харчової, хімічної продукції, на розвиток машинобудування та металообробної промисловості,
на виробництво товарів легкої промисловості, будівельних матеріалів тощо. Найбільшу питому вагу в структурі
промислового виробництва мають підприємства хімічної
та нафтохімічної промисловості. Лідером цієї галузі
є ТОВ "ХЕКРО ПЕТ ЛТД". Значних успіхів досягнуто
у машинобудуванні на підприємствах ДП "Новатор",
ВАТ "Укрелектроапарат", ВАТ "АК Адвіс", ТОВ "Нейл".
Третє місце за питомою вагою в загальних обсягах мають підприємства харчової та переробної промисловості, зокрема ЗАТ "Хмельницька маслосирбаза", ЗАТ "Кондфіл", ЗАТ "Хмельницька макаронна фабрика", ТОВ "Хмельницький комбінат хлібопродуктів", ТОВ "Інтерпродсервіс",
ТОВ "Проскурів-агро". За останні роки в місті успішно розвиваються підприємства легкої промисловості - ЗАТ "Хмельницьклегпром", ДП "Альма-Шкіргалантерея", ТОВ "Літма".
Широкого розвитку набули галузі торгівлі та громадського харчування. Нині в місті функціонує один із найбільших оптових ринків у країні. Саме в м. Хмельницькому здійснюється понад 50% товарообігу області, впроваджуються сучасні форми і методи господарювання. За роки незалежності місто значно обновилося, а рухливі башти будівельних кранів аж до околиць - реальна жива панорама його розбудови.
Хмельницький - це місто молодих. Понад 65 тисяч учнів і студентів здобувають освіту в 44-х середніх загальноосвітніх навчальних закладах, в 9 професійних та 15 вищих навчальних закладах. Відомі не лише в місті, а й у всій Україні Хмельницький національний університет, Національна академія державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Хмельницька гуманітарно-педагогічна
академія, Хмельницький університет управління і права.
На сьогодні Хмельницький - культурний центр Поділля. Радують хмельничан своїм натхненним мистецтвом Муніципальний духовий оркестр та камерний хор, народний
ансамбль танцю "Веселка", народний ансамбль бального танцю "Успіх", зразковий дитячий хор "Подільські солов’ї". За межами України відомі танцювальний гурт "Подолянчик" Юрія Гурєєва, моно-театр "Кут" Володимира Смотрителя, художня школа іконопису "Нікош" Миколи Бенедищука.
А музеї міста до уваги хмельничан представляють давню
та сучасну історію Хмельницького.
Успішно розвивається фізична культура і спорт. Місто пишається олімпійськими чемпіонами Сергієм Нагорним, Тимуром Таймазовим, Іриною Мерлені, чемпіоном світу
Валерієм Вешком, переможцями та призерами всеукраїнських і міжнародних змагань з вільної боротьби Юлією Війтовою, Яною Стадник, Ольгою Левковською, з веслування на байдарках і каное Олексієм Слівінським, Леонідом
Ковалем та багатьма іншими спортсменами. Важливу роль у громадському і політичному житті міста відіграють
210 громадських організацій та 98 міських організацій політичних партій.
Особливе місце в духовному і національному розвитку обласного центру посідають міське Товариство української мови імені Тараса Шевченка "Просвіта", Народний дім "Просвіти" - унікальний осередок українознавства, знаний далеко поза межами хмельницького краю та України.
Хмельницький відомий світові своїми міжнародними зв’язками, співпрацею з порідненими містами: у Болгарії - Сілістра, в Сербії - Бор, у Росії - Іваново, у Молдові - Белць, в Іспанії - Манісес, у Швеції - Крамфорс, у Китаї - Шицяджуань, у Мексиці - Акваскальєнтес, у Литві - Шяуляй, у США - Модесто, в Польщі - Чеханов.