РИХЛІЦЬКИЙ
Ігор Анатолійович
Начальник Головного управління

Генерал-майор служби цивільного захисту.
Нагороджений нагрудними знаками
"За відмінну службу в МВС", нагрудним
знаком "Кращому працівникові пожежної охорони", "За відзнаку в службі".
Народився 2 січня 1954 року в с. Слобода Дашковецька Вінницького району Вінницької
області.
Закінчив Київську вищу школу МВС СРСР ім. Ф.Е. Дзержинського (1990 р.),
Черкаський інститут пожежної безпеки
МВС України (1999 р.).
Трудову діяльність розпочав у 1970 р.
слюсарем-збірником цеху № 2 Вінницького електротехнічного заводу.
У 1978 р. призначений заступником
начальника об’єктової професійної пожежної частини № 55 м. Вінниця.
Службу в Державній пожежній охороні розпочав у 1980 р. інспектором 3-ї самостійної воєнізованої пожежної частини м. Вінниці. Через 19 років бездоганної служби призначений на посаду начальника Управління Державної пожежної охорони УМВС України у Вінницькій області. З вересня 2003 р. - начальник Управління, а після підвищення статусу - Головного управління МНС України з питань надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.

Минуле та сьогодення вогнеборців-
рятувальників Вінниччини має досить багату та героїчну історію.
Уперше в архівних документах пожежна служба Вінниччини згадується в 1814 р. Тоді Вінниця, як і більшість інших населених пунктів Подільської губернії, потерпала від пожеж. Вогонь спустошував цілі села й міські квартали, знищував заводи й фабрики.
Нарешті, наприкінці XVIII ст. губернське правління звернуло увагу на жахливі наслідки пожеж і почало шукати шляхи захисту людей, житла та промислових будівель від вогню.
Пожежники (а їх на всю Вінницю було тільки дев’ять) несли службу при поліцейському управлінні Вінницького міського магістрату. У ньому зберігалися пожежні "огнегасительные" інструменти. Неподалік знаходилася "огревательная изба" і "съезжая", де службовці перебували під час чергування. Пожежники мали 8 коней, на яких щороку виділялося 285 карбованців. На утримання команди витрачалося
112 карбованців у рік. Кожен з пожежників отримував пайок - 1 пуд 32,5 фунти житнього борошна та 7,5 фунтів ячних круп.
Щодо озброєння, то на кінець ХІХ ст. пожежні команди Подільської губернії мали так звані "трубобочечні ходи"
та "парокінні бочки". У 1926 р. коней було замінено на два
автоходи старих закордонних моделей. А ще через рік
Укрдержстрах придбав та розподілив по селах 40 пожежних автомобілів ГАЗ-АА. Вони були облаштовані бочкою
з водою, а також ручним пожежним та шанцевим інструментом. Ця техніка служила вогнеборцям аж до кінця Великої Вітчизняної війни.
Указ Президента України, підписаний 27 січня 2003 р., розширив поле діяльності пожежників. Маючи за плечима життєвий досвід, в одну мить пожежники стали ще й рятувальниками широкого профілю.
Протягом 2006 р. вінницькі пожежники-рятувальники врятували під час різних надзвичайних подій 52 особи, серед яких 8 дітей.
Червоніти вінницьким пожежникам-рятувальникам
за погану роботу не доводиться. І хоча обов’язків додалось,
а чисельний склад караулів майже не змінився, свою роботу рятувальники виконують, як і раніше, добре. Їх заслуга перед країною та її громадянами у справі захисту державної, суспільної та приватної власності від знищення вогнем
чимала.
Завдяки ентузіазму, мужності та самопожертві співробітники оперативно-рятувальної служби щорічно ліквідовують понад півтори тисячі надзвичайних ситуацій, рятуючи людське життя та майно.
Щодня на боротьбу зі стихіями та наслідками простої людської недбалості виходять рятувальники, чиї моральний настрій та відданість справі належним чином оцінили керівники міста та області.