СороЧан
Олександр Павлович
Головний державний санітарний лікар
м. Вінниця

Народився 18 липня 1970 року в м. Вінниця.
Закінчив Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Академію держав-
ного управління при Президентові України (2004 р.) та Одеську національну юридичну академію (2006 р.). Навчається в аспірантурі.
Після проходження інтернатури працював лікарем з гігієни харчування Вінницької районної санепідстанції.
У листопаді 1996 р. призначений головним державним санітарним лікарем Вінницького району, а в жовтні 2002 р. - головним державним санітарним лікарем м. Вінниця.
За особистий внесок в організацію
та здійснення заходів щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення неодноразово відзначався почесними грамотами головного державного санітарного лікаря Вінницької області, нагороджений Почесними грамотами обласної державної адміністрації та Міністерства охорони здоров’я України.
Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров’я України м. Вінниця - установа І-ї категорії, що обслуговує
368 тис. населення, з урахуванням специфіки організації та здійснення санепіднагляду
на території міста, спроможна здійснювати державний санітарний нагляд з усіх напрямів. Лабораторні підрозділи оснащено сучасною апаратурою, акредитовано на проведення досліджень за 225 методиками на хімічні
показники та за 86 методиками досліджень
на мікробіологічні показники.
Діяльність установи охоплює майже всі сфери життєдіяльності міста - забезпечення населення якісною питною водою та безпеч-ними харчовими продуктами; профілактика отруєнь; здійснення природоохоронних заходів; забезпечення контролю за реалізацією схеми санітарної очистки; атестація робочих місць за умовами праці; надання населенню санітарно-побутових послуг на період надзвичайних ситуацій; радіаційний захист населення; реалізація плану гідротехнічних і протималярійних заходів; реалізація плану протиепідемічного захисту населення щодо профілактики інфекційних і паразитарних хвороб тощо.
За останні роки освоєно, впроваджено та акредитовано
26 нових, більш чутливих методик мікробіологічних
та хімічних досліджень.
Протягом останніх років забезпечено зміцнення матеріально-технічної бази установи. На ремонтні роботи лабораторно-адміністративних приміщень витрачено 498 тис. грн.
На придбання приладів та апаратури виділено близько
150 тис. грн. Установу комп’ютеризовано.
Роботу установи забезпечує колектив висококваліфікованих фахівців, 92% з числа лікарів та середнього медичного
персоналу проатестовано на відповідні кваліфікаційні категорії. Укомплектованість лікарями в установі складає 95%, середнім медичним персоналом - 98%.
Завдяки здійсненню комплексу організаційних та наглядових заходів упродовж багатьох років санепідситуація
в місті характеризується, як стабільна. Фахівцями установи активно застосовуються заходи як з виявлення, так і з припинення порушень чинного законодавства. Щорічно
до адміністративної відповідальності притягується близько 2,5 тис. порушників, застосовуються фінансові санкції
та адміністративно-запобіжні заходи. З приводу грубих
порушень виноситься понад 1200 постанов про припинення, заборону чи обмеження діяльності.
Установа постійно займає чільні місця за показниками діяльності мережі санепідустанов області.
Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ України м. Вінниця має багату та цікаву історію. Матеріали про стан санітарного нагляду в місті збереглися в справах міської управи з 1896 р. у вигляді окремих доповідних, актів. Була одна посада санітарного лікаря міста, що призначався міською управою. Згадано розбірливо одне прізвище - Гольдберг - надвірний порадник, що підпорядковувався безпосередньо голові міської управи. Заробітна плата встановлювалася міською управою, зборами гласних. Санітарний лікар займався наглядом за об’єктами торгівлі, санітарним станом вулиць, водопостачанням міста. Разом
із санлікарем міста в тісному контакті працювала санітарно-виконавча комісія, складена з лікарів, відставних чиновників, гласних міської думи. Комісія мала авторитет
в управі, була своєрідною громадською організацією, але посада голови комісії затверджувалася в спірних випадках губернатором Подільської губернії.