Витай нам вигідно розлягшись отсе
Над Прутом, столице Покуття!
Багато у нас такого ще є,
Що треба покути і пруття.

Так писав молодий Іван Франко про Коломию під час першої студентської мандрівки по Галичині у 1883 р. І майже через 30 років, увінчаний лаврами, але фізично знеможений, поет приїхав до Коломиї зі своїм "весільним даром українському народові" - поемою "Мойсей".
У липні 2005 р. минуло 100 років з часу завершення Іваном Франком етапного для української літератури твору, одного з шедеврів всієї європейської літератури - поеми "Мойсей". У поемі психологічні колізії, пов’язані із сорокарічним походом Мойсея та ізраїльського народу до землі обітованої, досягають апогею.
В одній із біблійних оповідей мова йде про те, що Мойсей вдарив у безводній пустелі палицею об скелю - і з неї потекла вода. Ця деталь легенди частково використана Франком у поемі. Коли Азазель, демон пустелі, показує Мойсеєві майбутнє неприглядного, бідного краю, тієї "обітованої землі" Палестини, до якої прагне привести народ проводир, останній відповідає:

Хто дав з каменя воду,
Той сей край перемінить на рай
Для свойого народу.

Перемагаючи "демона пустелі" у 1908 р., коли поет тяжко захворів, Мойсей українського народу, Іван Франко, їздив по галицьких містах з читанням свого шедевру-поеми "Мойсей".
Після 1908 р. хворого поета часто запрошують на відчити поеми "Мойсей" по різних містах і містечках Галичини. Такі читання поеми відбулися у Львові, Станіславові, Тернополі, Коломиї, Самборі,
Перемишлі, Стрию.
Як і в інших містах, в Коломиї звучали Франкові слова, звернені до українського народу:

Та прийде час і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі.

Для І. Франка - мислителя і поета - відкриваються нові обрії, пов’язані із впливом живого слова на слухача. Таке слово мало значно більшу дію, ніж писане слово на реципієнта. "Найважливішою прикметою таких прилюдних виступів чи то літературних, чи також популярно-наукових, повинна бути, крім добору самого змісту, простота і виразність виголошення і темп, відповідний до змісту, який би давав можність слухачам добре відчитувати ряди слухових вражень і викликані ними уяви фантазії, через що одиноко осягається найвища мета такого відчиту - дати публіці можність пережити душею те, що представлено в творі".
Один з таких відчитів відбувся у Коломиї у сьогоднішньому приміщенні "Народного дому" у 1912 р.
З містом над Прутом тісно пов’язана творчість Івана Франка.
З приводу різних подій письменник бував у Коломиї досить часто. Відома подорож до Коломиї, а потім до Березова у 1880 р. призвела до арешту та багатьох неприємностей, які довелося пережити
І. Франкові у той час. Водночас коломийський побут письменника породив чимало поетичних творів, що увійшли потім до збірки
"З вершин і низин" (1887, 2-ге вид. - 1893). Крім цього, з Коломиєю пов’язана низка записів фольклорних пісень, що увійшли пізніше до тритомної збірки "Галицько-руські приповідки".
Згодом великий письменник приїздить до Коломиї у червні 1880 р. Саме у той "страшний тиждень" (17-20 червня) І. Франко написав
у Коломиї оповідання "На дні", яке за останні гроші вислав до
редакції, а за три центи, знайдені над Прутом, жив три дні.
У Коломиї І. Франко перебував у жовтні 1883 р. та під час студентської мандрівки 1884 р. Про віче академіків 7 серпня 1884 р., що відбулося в Коломиї, І. Франко пише:

На віче йде молодіж. Радять вони
Не про свою власну бідноту,
І не про забаву, і не про хісни,
Але про загальну турботу.

Щасти біг вам, сміла громадо! Ваш труд,
О вірте, не буде даремний!
Ті сімена чисті зійдуть і зростуть,
І морок розсіється темний.

Лиш діло робіть! Не по ваших словах
Колись вас судитимуть люди;
Лиш трудом залізним мурований шлях
Заслугою вашою буде.

Знов вечір забаву голосить афіш,
І співи, і танці охочі!
Я б радив іти на спочинок раніш,
Труд завтра й короткії ночі.

Саме тоді відбулася, як свідчив Кирило Трильовський, запізніла зустріч поета з його першим коханням Ольгою Рошкевич: "Того
самого дня, коли прибули до Коломиї студенти-мандрівники, відбулись в залі, в якій ще донедавна була кав’ярня, вокально-декламаторські вечорниці. В павзах поміж танцями гості парами проходжувались навкруг зали: я і тепер, по більше ніж 50-ти роках, бачу
перед собою, немов живу, одну таку пару: був це Іван Франко і його бувша перша любка Ольга з Рошкевичів - тоді вже Озаркевичева.
І тоді, в літі 1884 р., була це, мабуть, перша стріча від часу, коли внаслідок ув’язнення Франка за соціалізм зістали перервані між ними усі зносини, хоча, як бачимо з вірша "Плив гордо ястріб", ще
у травні 1888 р. була спроба нового побачення, до якого через непорозуміння не дійшло".
У зв’язку з творенням радикальної партії І. Франко бував у Коломиї у 1891, 1893 (тричі), 1894 та 1900 рр.
Що стосується останнього перебування І. Франка у Коломиї, то існували деякі розбіжності щодо дати цієї події. Як переконливо довів відомий краєзнавець, добрий знавець творчості Івана Франка покійний нині Іван Білинкевич, цей відчит відбувся у 1912 р. (Білинкевич Іван. Іван Франко і Коломия. 1991. - С. 21).
Сьогодні маємо кілька спогадів про читання І. Франком поеми "Мойсей" у Коломиї. Один з перших працівників організованого у 1940 р. музею І. Франка у Львові Олександр Бохенський записав спогади кількох очевидців Франкового читання поеми. Серед них спогади Івана Михайловського, колишнього директора Музею
народного мистецтва "Гуцульщина": "На сцені за столом сидів поет. Обличчя, як вирізьблене з мармуру, без усміху. Син поета Андрій перевертав сторінки. Франко читав тихо, монотонно. Видно було, що людина хвора, змучена, руками не могла вже рухати. Був одітий просто і бідно. Час від часу наголошував важніші слова. Серед присутніх пригноблення було велике. Бачилось, що близька вже хвилина, коли він покине світ".
Зустріч з великим поетом, з одним з найбільших творів української літератури, вчинила величезний вплив на інтелектуальне життя Коломиї початку XX ст.
Та найцікавіші спогади про читання "Мойсея" у Коломиї залишив український поет Юрій Шкрумеляк (Іван Сорокатий) родом з Ланчина, який у 1912 р. навчався у V класі Коломийської гімназії. Спогади написані після відбуття поетом 10-річного заслання в Сибір, тому в них не можна не бачити впливу радянського "перевиховання". Подаємо їх повністю за першодруком у газеті "Червоний прапор" (1956, 3 серпня). Див. наступний матеріал: Ю. Шкрумеляк "Я бачив Івана Франка в Коломиї".