Костащук Василь Андрійович (7 липня 1896 р., с. Тулова, нині Снятинського району Івано-Франківської обл. - 30 жовтня 1973 р., м. Коломия, похований у рідному селі). Український літературознавець.
До кінця 1950-х Василь Костащук, колишній випускник
Коломийської гімназії, нічим особливим серед коломиян зовні не вирізнявся. Ходив на роботу, інколи писав до міськрайонної газети про хід шкільних іспитів чи наслідки перевірок у навчальних закладах, бо ж працював інспектором міськвідділу народної освіти. І раптом: львівське книжково-журнальне видавництво 1959 р. видало порівняно велику за обсягом (182 сторінки) документальну книгу Василя Костащука "Володар дум селянських", присвячену Василеві Стефанику. В одній з рецензій на книгу коломиянин Михайло Хромей писав: "…це своєрідний біографічний нарис, цікава науково-дослідницька робота, глибоко продумана жива розповідь про письменника, про його оточення, про час".
Нині, коли в Коломиї на світ з’являються по декілька десятків
нових книжок щорічно, книга, написана в традиціях тодішніх канонів, може й не була б поміченою. А тоді, коли лишень починала розпрямлятися пружина, стиснена силою повоєнного терору, самий факт появи друком твору сучасника, який жив тут же, в Коломиї, мав неабияке значення. Був то час, коли після років заслання під кінець 1950-х до Коломиї повернулися Юрій Шкрумеляк, навідувалися Петро Козланюк і Юрій Мельничук. Коли люди впізнавали Коломию в образі Нашого в "Сестрах Річинських" Ірини Вільде. Час, коли сюди приїздили молоді й непокірні Ліна Костенко, Борис Олійник… Тут, при редакції "Червоного прапора", зростали творчі особистості Ярослава Свищука, Тараса Мельничука, Михайла
Хромея, звучало слово Бориса Мельника, Володимира Данькевича… Було своє літературне середовище, яке відчувало і дихало по-новому, хоча й затхлим повітрям сталінщини… Чи вписувався Василь
Костащук у це середовище? Не зовсім, бо й далі залишався, як і більшість його сучасників, привченим нічому не вірити. Та й вік мав уже далеко не юначий (народився 1896 р.). І від природи був
неговірким. Оповідають, що йдучи вранці на роботу, шкільний інспектор Василь Костащук зі своїм
приятелем Дмитром Опришком, заступником директора другої школи, розмовляли на побіжні теми.
А як наставав час повертати в різні боки, Василь Костащук казав, що йде перевіряти роботу свого приятеля і сусіда, бо то вже давно намічено…
Зворушити його міг спів сусідської дитини, яка з табурета (аби було вище) співала Шевченків "Заповіт". Збереглося декілька поштових карток 1950-х - початку 1970-х рр., списаних дрібним Костащуковим почерком. І всі вони - то з панорамою Тарасової гори в Каневі, то з текстами українських пісень. Видно, було для чоловіка принциповим питанням, яку саме поштівку вибрати. Не переробити людину отак,
одразу, навіть якщо її час від часу викликати до КДБ, для "пропрацювання", як то, оповідають, було
з Василем Костащуком на початку 1960-х.
За суховатістю, у хвилини натхнення можна було побачити іншого Василя Костащука. "Аж нині усвідомлюю, як тоді, 1960-го, Василь Костащук нам, учням, ненав’язливо, але впевнено прищеплював любов до рідного, національного, - згадує мистецтвознавець Василь Стефанко. - Ми саме вивчали в школі Лесину "Лісову пісню" і я, натхненний Костащуковими словами про авторку та її твір, ходив лісом, вдивлявся у царство природи і десь потайки сподівався побачити таїну перевтілення. Тоді ж я й узявся ілюструвати Стефаникового "Камінного хреста" - знову ж таки ще під шкільними враженнями від Костащукових оповідей…"
Десь незадовго до смерті Василя Стефаника у нього гостювали
учитель з Тулови на Снятинщині В. Костащук та вчитель М. Вахнюк. Як не стало письменника, у січневому номері львівського "Нового часу" Василь Костащук опублікував статтю "Різдво у Василя Стефаника" (1937). Ця публікація і стала першою підвалиною майбутньої книги. Сам автор зазначає, що написано "Володаря дум селянських" у Коломиї впродовж 1937-1958 рр. Загалом же Василь Костащук
належить до літераторів, які ввійшли в історію як автори однієї книги. Причому, книги доброї, наповненої багатим фактичним матеріалом, тож не дивина, що на неї часто покликаються серйозні дослідники. Ця книга витримала два видання. Вдруге її видрукували ужгородські "Карпати" 1968 р. з незначними змінами й доповненнями, головним чином серед фотоілюстрацій… Автор однієї книги, хоч його перу належить
і велика за обсягом рукописна праця з історії
Коломийської гімназії. Один з примірників цього дослідження зберігається в Львівській науковій
бібліотеці НАН України імені В. Стефаника. "Червоний прапор" у Коломиї декілька разів передруковував невелику за обсягом статтю про Василя Стефаника, а також уривок спогадів Василя Костащука про Марка Черемшину "Колиска покутської
трійці"…
У біографії Василя
Костащука основні віхи: початкова школа в рідному селі, Коломийська
українська гімназія (закінчив 1916 р.), вивчення філології у Львівському університеті (1921-1923; 1945-1947 рр.). У час
національно-визвольних змагань - старшина
в Українській Галицькій армії. Потім - учитель
української мови й літератури та управитель школи в с. Тулова (1923-1939 рр.). У радянський час - праця у відділах освіти Снятинського і Коломийського районів; директор Коломийської СШ № 5 (1961-1962 рр.).
Пенсіонер з 1962 р.
У листопаді 1973 р. дух Василя Костащука повернувся в рідну
Тулову, де витають тіні Стефаникових героїв. На початку 1990-х років іменем Василя Костащука в Коломиї названо вулицю.