Директор видавництва "Смолоскип" (з 1968 р).
Член Національної спілки письменників України з 1994 р.
Нагороджений орденами
"За заслуги" ІІІ ступеня (1997 р.), "Святого Володимира Великого" (2001 р.).
Активний учасник підпільної діяльності ОУН.
Після Другої світової війни опинився у Західній Європі, працював на вугільній шахті
у Північній Франції.
У 1956 р. закінчив Інститут індустрії хімії у Парижі.
У 1957 р. переселився до США.
Все своє життя, спочатку у Франції, а потім у США працював у дослідних хімічних лабораторіях як головний хімік, а згодом - як директор дослідної хімічної лабораторії в Балтиморі (США).
Активний учасник українського студентського життя.
У 1950-1956 рр. - віце-президент, а згодом - генеральний секретар Центрального союзу українського студентства (ЦеСУС). Генеральний секретар Українського олімпійського комітету в Екзилі.
У 1957-1980 рр. - член Об’єднання українських письменників
в Екзилі "Слово" та Спілки письменників України, член редколегії англомовної енциклопедії "Україна", член Спілки журналістів в Екзилі (США), Міжнародної асоціації спортивних журналістів (Італія), автор кількох сотень статей з літературознавства та політології.
Ще студентом у 1952 р. став основоположником та головним
редактором незалежного молодіжного журналу "Смолоскип", який видавався спочатку в Парижі, а з 1957 р. - у США.
З 1968 р. - засновник і директор видавництва "Смолоскип"
ім. В. Симоненка, Інформаційної служби "Смолоскип" та організації на захист людських прав в Україні "Смолоскип", які працювали на громадських засадах і були зареєстровані в 1977 р. у США та Канаді.
У 1992 р. Осип Зінкевич переїхав до Києва, де став засновником і директором видавництва "Смолоскип" (1993 р.) та Міжнародного благодійного фонду "Смолоскип" (1996 р.).
Видавництво "Смолоскип" щорічно організовує літні конкурси молодих авторів віком до 30 років і публікує книжки переможців
(у номінаціях: поезія, проза, есе, драма, переклад, література для дітей); організовує молодіжні науково-теоретичні конференції
з проблем політології та історії, проводить щорічні семінари творчої молоді в Ірпіні.
О.С. Зінкевич є організатором і першим головою Музею українського самвидаву з 1998 р.
Автор книг "З генерації новаторів: Світличний і Дзюба. У джерел Модерної Української критики" (1967), "Українські олімпійські чемпіони" (1968, 1984).
Упорядник книг "Український правозахисний рух. Документи й матеріали Київської української групи сприяння виконанню Гельсінських угод" (1978), "Момела Холодний. Про душу в пісні та про пісню в душі" (1981), "Тихий Олексій", Роздуми і збірки статей, документів, спогадів "Лесь Курбас" (1982). "У театральній діяльності, в оцінках сучасників - документи" (1989); "Українська Гельсінська група" (1983), п’ятитомника М. Хвильового "Твори" (1977-1984), "Лесь Курбас" (1989), "Мартирологія Українських Церков. Українська Греко-Католицька Церква" (1985) та "Українська Православна Церква" (1977), "Тисяча років Християнства в Україні. Енциклопедична
хронологія" (1988, англ. мовою).