У березні 2010 р. виповнюється 110 років від дня
народження Івана Козловського, славетного співака - найкращого, за визнанням фахівців Англії і Канади, тенора світу, Героя Соціалістичної Праці, лауреата Державної премії СРСР, народного артиста СРСР, народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Народився Іван Семенович Козловський 24 березня 1900 року в с. Мар’янівка Васильківського району Київської області.
Вперше на оперній сцені Іван Козловський виступив у Полтавському оперному театрі у 1919 р., виконавши партію Петра в опері М. Лисенка "Наталка Полтавка".
У 1923-1925 рр. І.С. Козловський працював у Харківському та Свердловському оперних театрах.
І.С. Козловський, працюючи з 1926 р. у Великому театрі Москви, ніколи не забував про своє коріння, про свою рідну Україну. Часто приїжджав в Україну з гастрольними виступами, бував у Києві, Полтаві, Черкасах, Криму. На жаль, усі гастрольні маршрути Івана Семеновича по Україні не досліджені. Достеменно відомо, що у 1953 р. під час святкування 300-річчя возз’єднання України з Росією, він був
у Черкасах та Переяславі-Хмельницькому і на концертах з Національним заслуженим академічним українським народним хором ім. Г. Верьовки співав українські народні пісні "Закувала та сива зозуля", "Де згода в сімействі" з опери М. Лисенка "Наталка Полтавка".
Починаючи з 30-х років Іван Семенович протягом багатьох років співав з Національною заслуженою капелою бандуристів України ім. Г. Майбороди, як у Києві, так і в Москві. У різні періоди творчого спілкування з Капелою бандуристів Іван Семенович записав з ними на Українському радіо понад 20 українських народних пісень.
У 1947 р., коли на Українському радіо записувалася опера Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм"
у виконанні артистів Національної опери України,
І.С. Козловський виконував партію Андрія.

Починаючи з 50-х років, Іван Семенович неодноразово співав з Національною заслуженою
хоровою капелою України "Думка" як у Києві, так і в Москві.
Сердечна дружба зв’язувала Івана Козловського з видатними письменниками України: М. Рильським, І. Драчем, М. Сомом, В. Козаченком, Д. Павличком. І.С. Козловський високо цінував творчість українських композиторів: М. Лисенка, Д. Бортнянського, Л. Ревуцького, А. Кос-Анатольського,
Д. Штогаренка та ін. У нього були теплі творчі стосунки з видатними українськими артистами:
Б. Руденко, Д. Гнатюком, Є. Мірошніченко, сестрами Бойко та ін.
Сьогодні рідко, та все ж звучать на українському радіо його записи з О. Басистюк, Б. Руденко, Б. Гмирею, Закарпатським заслуженим народним хором, з Національною заслуженою академічною хоровою капелою України "Думка" та Національною заслуженою капелою бандуристів України
ім. Г. Майбороди. Ще з часів Великої Вітчизняної війни у Івана Козловського склалися дружні стосунки з видатним українським кінорежисером О. Довженком, якого він захищав від урядової опали.
Душа Івана Козловського завжди належала Україні, українському мистецтву. Він завжди був присутній на всіх виставах у Москві українських театрів, театральних колективів, солістів. Своїм державним авторитетом, а його називали "Державний тенор" він завжди підтримував їх добрим словом і доброзичливими рецензіями у пресі.
Тільки Іван Семенович зміг добитися, щоб під час своїх виступів у Москві у 1971 р. Полтавський музично-драматичний театр за участю самого Козловського виступив на сцені Великого театру з оперою М. Лисенка "Наталка Полтавка", де у свої 70 років Іван Семенович виконував партію Петра.
Іван Семенович приїздив в Україну на всі свята та ювілеї Т.Г. Шевченка та О. Довженка. Він був на відкритті пам’ятника Лесі Українки в Києві. Завдяки наполегливості Івана Семеновича було прискорено відкриття пам’ятника музею ім. М. Лисенка (1980 р.) та відновлено музей М. Заньковецької (1989 р.).
Все своє артистичне життя видатний співак постійно спілкувався зі своїми земляками мар’янівцями, де завдяки йому відкрито (за його кошти) першу сільську музичну школу в СРСР. Нині це школа
естетичного виховання імені Івана Семеновича Козловського.
Маленькі артисти із с. Мар’янівки часто гастролювали з І. Козловським по Україні, виступали
в концертах з ним у Москві.
Український уряд за творчу і громадську діяльність, пов’язаних з пропогандою українського
мистецтва, удостоїв Івана Семеновича Козловського найвищими урядовими нагородами: званням лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (1990 р.) та званням народного
артиста України (1993 р.).