Коли вам випаде нагода побувати в Богданівці, завітайте в той чарівний куточок на Загреблі, де 7 грудня 1900 року вона побачила світ, де ступала перші кроки по землі. Батьківській хаті судилося стати знаною в найдальших куточках планети. Капітально відремонтована, вона й стала
музеєм, відкриття якого відбулося 26 листопада 1977 р. Тут звікувала свій вік невтомна трудівниця-колгоспниця, тут виростала краса її живописних шедеврів. Од батька й діда шестирічною дівчиною навчилася читати й писати, самотужки вивчила букварець, самотужки пізнавала таємниці малярської творчості.
Садиба художниці. Від дороги плетений тин - такий самий, як був за життя Катерини Василівни, велет-в’яз широко віття розкинув. Коло хвіртки - стела з полірованого граніту, на який слова, звернені до людей: "Вклонімося землі, де жила й працювала Катерина Білокур. Звідси, з біленької селянської хати, рушила у великі світи творчість народної художниці, пішла до людей її малярська поезія. Бережімо святиню!"
Так, ця садиба освячена геніальною жінкою, тут минуло її життя, тут задуми художниці втілювалися в чарівні картини й малюнки, тут вона міркувала, походжаючи садом, линула думкою далеко, до тих музеїв, де її картини збирають коло себе зачарованих відвідувачів.
Богданівський меморіал включає в себе хату-музей
і садибу, де ростуть дерева-сучасники художниці, де встановлено прекрасну паркову скульптуру Катерини Василівни на повен зріст. Створив її і подарував землякам небіж художниці Іван Білокур.
Інтер’єр хати виглядає так, як і за життя Катерини Білокур. Бачимо її меблі - довгі лави під стінами, столи, ліжко, скриню. Як і багато років тому, вони стоять на своїх місцях. Документальність і точність хатнього умеблювання підтверджують два білокурівські малюнки, виконані олівцем.
У кімнаті, що правила за майстерню, - мольберт художниці, саморобні пензлі, тюби олійних та акварельних фарб, невеликі палітри зі скла, на яких позасихала фарба. Поруч - етюдник, ручка, чорнильниця.
Стоять на лаві натягнуті на підрамники заґрунтовані і затоновані полотна, які так і не дочекалися доторку пензлів. На мольберті - розпочата, але не закінчена картина. Збереглася своєрідна "натура" - зрізки берези, крильця птахів, метеликів. У гарбузі - колоски жита, пшениці, вівса: ті ж самісінькі, що були за життя Катерини Василівни. Можливо, саме вони "позували" майстрині під час її роботи над відомою картиною "Цар-колос".
Полиняли від часу рушники, вишиті рукою господині хати. Стоїть
на полу старенька швейна машинка, якою користувалася Катерина Василівна: себе, родичів, сусідів обшивала, вчила інших людей кравецького ремесла.
В експозиції музею - оригінальні твори художниці, виконані олійними фарбами та олівцем: "У Богданівці, за греблею", "Красоля та жоржини", "Птиці", "Жоржини на синьому тлі", "Портрет жінки в зеленому корсеті". Уявлення про оригінальну творчість Катерини Білокур дають майстерно виконані кольорові репродукції ("Сніданок", "Колоски з глечиком" та ін.).
Про життєвий і творчий шлях Білокур розповідають фотографії, уривки з листів, висловлювань Миколи Бажана, Олеся Гончара.
У майстерні на полицях - книги з особистої бібліотеки господині: Шевченко, Гоголь, Чернишевський, мемуари Рєпіна, посібники з теорії живопису. Книга її життя "Кобзар" - на чільному місці. Органічно ввійшли в експозицію музею висловловлювання Катерини Василівни. Вони звучать як народні думки, відсвідчують мудрістю, поетичністю. Своєрідним експозиційним заспівом до Богданівського музею стали слова Олеся Гончара, вимережані рукою Галини Самарської, учениці Катерини Василівни, нині заслуженого майстра народної творчості: "Твори Катерини Білокур назавжди ввійшли в золотий фонд української культури. Вони з тих багатств, що їх Україна вносить до скарбниці мистецтва світового". Пензлю Г. Самарської належать чудові розписи печі, сіней. Експонуються її живописні роботи, а також твори художників:
М. Маловського, Д. Донцова, М. Малинки, ювілейний рушник "75 років
К.В. Білокур", який вишили решетилівські майстрині. Ви покидаєте
затишну оселю Катерини Білокур. Побували в гостях у талановитої жінки, побачили, як вона жила. Ви тепер знаєте, де народжувались
її незрівнянні шедеври, де вона працювала і відпочивала, де згасло
9 червня 1961 р. її життя. На великій фотографії - усміхнена чарівна жінка, прощаючись, бажає вам щастя. І ту ласкаву усмішку ви понесете з собою в серці.

Олександр Непорожній
Меморіальний музей-садиба К.В. Білокур
"Богданівські яблука".
Середина 50-х pоків
Славетна дочка
українського народу
"Квіти за тином", 1935 р.
Низько вклонімося