Композитор, основоположник української класичної музики. Народився 10 березня 1842 року в с. Гриньках Кременчуцького повіту колишньої Полтавської губернії в сім’ї військового. Рано виявив музичне обдарування, з дитинства навчався гри на фортепіано. Музики навчався спочатку у приватних вчителів. У 1867-1869 рр. вчився в Лейпцизькій консерваторії по класу фортепіано і теорії композиції.
У 1868 р. у Лейпцигу вийшла перша збірка українських народних пісень, упорядкованих та гармонізованих Лисенком. Повернувшись до Києва, розгорнув виконавську, композиторську та музично-громадську роботу. Протягом 1874-1876 pp. навчався у Петербурзькій консерваторії, створив опери "Різдвяна ніч", "Утоплена", "Тарас Бульба", багато композицій на тексти Шевченка, Франка, Лесі Українки, дитячі опери "Коза-Дереза", "Пан Коцький", "Зима і весна".
У 1904 р. заснував музично-драматичну школу, де вчилися К. Стеценко, М. Ревуцький,
О. Кошиць та ін. М.В. Лисенко - автор 11 опер, музики до театральних вистав, багатьох інструментальних композицій, понад 90 творів різних жанрів і форм на тексти Т.Г. Шевченка, понад 500 обробок українських народних пісень, а також романсів. Йому належать наукові фольклористичні роботи про українську народну пісню.
Помер 6 (19) листопада 1912 р. у Києві.