Відомий вчений, лікар-гігієніст, академік Академії медичних наук СРСР, професор.
Народився у 1870 році в Борисполі. Закінчив медичний факультет Дерптського (нині Тартуського) університету, два роки працював у Петербурзі, в лікарні для чорноробочих. Працював у Новгороді, очолював земські санітарні бюро у Вологді та Костромі. За активну громадську діяльність зазнав гонінь. У 1919 р. заснував кафедру соціальної гігієни в Державному інституті медичних знань (нині - Ленінградський медичний санітарно-гігієнічний інститут). У 1924 р. очолив кафедру комунальної гігієни в Інституті вдосконалення лікарів. Керував нею без малого 30 років. Автор 250 праць з питань комунальної і соціальної гігієни, організації охорони здоров’я, санітарної демографії, засновник вітчизняної геронтології, науки про явища старіння організму. Його всесвітньовідома монографія "Продовження життя й активна старість" перекладена багатьма мовами. Вчений був прикладом не тільки довгожительства, а й активної старості. Втративши зір, переступивши через своє 100-річчя, він продовжував диктувати статті, рецензії. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями, грамотою Ленінградської міської ради народних депутатів "За самовіддану роботу з охорони здоров’я жителів міста Ленінграда в період Великої Вітчизняної війни". Помер у 1970 р. Похований у Ленінграді.