Голова Вищого господарського суду України, голова Президії та Пленуму Вищого господарського суду України, член Пленуму Верховного Суду України, член Ради суддів господарських судів України та Ради суддів України. Заслужений юрист України, суддя вищого кваліфікаційного класу, доктор юридичних наук, академік Академії правових наук України, член Ради з реформ судової системи України, член виконкому Спілки юристів України, а також Всесвітньої асоціації юристів.
Дмитро Микитович народився 2 січня 1942 року
в с. Мусійки Іванківського району Київської області в родині селянина. В шкільні роки був чемпіоном області з легкоатлетичного п’ятиборства. Мрія присвятити себе юриспруденції виникла під час навчання в старших класах. У 1968 р. закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
Уся подальша діяльність пов’язана із системою арбітражних органів, їх функціонуванням, розвитком, трансформацією у судові органи. У системі судів спочатку працював старшим консультантом, потім державним арбітром Держарбітражу, начальником відділу нагляду (1981-1986 рр.), заступником і першим заступником головного державного арбітра (1986-1989 рр.), головним державним арбітром Держарбітражу УРСР (1989-1991 рр.). З 1991 р. - Голова Вищого арбітражного суду, а з 2001 р. - Голова Вищого господарського суду України.
Плідна та завзята праця Дмитра Микитовича відзначена багатьма державними, міжнародними та недержавними нагородами, серед яких орден "За заслуги" III, II та І ступенів, медалі "1500-річчя Києва", "Ветеран праці", відзнаки Ради Суддів України, Вищої Ради Юстиції, знак "Почесний працівник Господарського суду України". Крім того, має нагороду Міжнародного Біографічного Центру та Міжнародного Біографічного інституту (Кембридж): "Людина досягнень"
(у галузі "Право", 1996 р.), "Золота Зірка" (1997 р.), "Зал Слави" (500 видатних діячів століття, 1998 р.), а також почесну нагороду Американського Біографічного Інституту "Хто є хто у світі". Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2003 р.). За особисті досягнення у сфері розвитку дружби між народами йому присвоєно почесне звання "Народний Посол України" (1998 р.). Відзначений у номінаціях "Людина 2000 року", "Людина 2002 року" та "Хто є хто в Україні".
Вже 35 років додає натхнення та впевненості Дмитру Микитовичу його дружина Лідія Львівна та їхні двоє дітей.
Він йде до людей з відкритою душею. Чуйний та уважний до своїх колег, інтелігентний, відкритий у спілкуванні, Дмитро Микитович виявляє рішучість, приймаючи важливі рішення, наполегливий та вимогливий щодо їх виконання. М’якість у його характері поєднується з принциповістю.
Д.М. Притика на відкритті пам’ятника Т.Г. Шевченку
в рідній школі (с. Мусійки)
Д.М. Притика на
урочистому відкритті газопроводу в с. Мусійки