КУЛИК
Сергій Миколайович
Начальник експедиції
Кандидат геологічних наук

За значний особистий внесок у розвиток геологічної галузі України нагороджений медалями В.І. Лучицького і "Почесний розвідник надр". Неодноразово нагороджувався Почесними грамотами Геологічного комітету України, Білоцерківської районної державної адміністрації, підприємства.
09150, Київська обл.,
Білоцерківський р-н,
с. Фурси
тел./факс: (04463) 3-80-82
Кулик Сергій Миколайович народився 23 листопада 1958 року в с. Салми (Карелія). Все дитинство пройшло на Черкащині, де в 1976 р. закінчив Катеринопільську середню школу і після служби в лавах Радянської армії навчався протягом 1979-1985 рр. у Харківському державному університеті за спеціальністю "Геологічна зйомка, пошуки та розвідка родовищ корисних копалин". У 1991 р. без відриву від виробництва закінчив Ленінградський державний університет за спеціальністю "Ядерно-геофізичні методи забруднення".
З 1985 р. й донині працює в Правобережній геологічній експедиції ПДРГП "Північгеологія". Пройшов тернистий геологічний шлях від техніка-геолога до начальника експедиції (з 1998 р.). Брав участь у пошуках і розвідці багатьох видів твердих корисних копалин, актуальних для розвитку промисловості та сільського господарства держави (титано-
ільменітових і хромітових руд, силікатного нікелю, золота, алмазів і нерудної сировини).
С.М. Кулик - автор кількох і співавтор багатьох геологічних звітів, низки наукових статей, проводить активну
наукову діяльність, депутат 4-го скликання Білоцерківської районної ради народних депутатів.
У березні 2006 р. Правобережній геологічній експедиції виповнилося 47 років. За цей час пройдено великий
і нелегкий шлях від реорганізацій та облаштування матеріально-технічної бази до створення високопрофесійного колективу, здатного вирішувати складні дослідницькі та
пошукові геологічні роботи.
Місцем базування експедиції став колишній піщаний кар’єр на березі р. Кам’янка с. Фурси Білоцерківського району Київської області.
Вже перші роки пошуково-дослідної діяльності Правобережної геологічної експедиції засвідчили професійний рівень колективу під керівництвом начальника експедиції А.А. Дідовця та головного геолога О.О. Гойжевського (1959-1963). Серед основних об’єктів експедиції - Черкаське (Дашуківське) родовище бентоніту, Білоцерківське родовище мінеральних вод, Ватутінське родовище прісних вод, родовище мінеральних вод "Конча-Заспа". Відкрито
й опошуковано Тарасівське, Зеленоярське, Мар’янівське, Голуб’ятинське та інші титано-цирконієві родовища.
У районі м. Звенигородки Черкаської області експедиція створила сировинну базу для Новоселицького заводу вогнетривів, розвідавши у кінці 50-х - початку 60-х років Мурзинське та Озерянське родовища вогнетривких каолінових глин .
1966-1970 роки позначені новими здобутками Правобережної геологічної експедиції. Тоді державі було передано три родовища та сто двадцять сім гідрогеологічних свердловин. Серед головних об’єктів - Звенигородське родовище підземних вод, Уманське
родовище підземних вод, Звенигородське родовище мінеральних вод. Попередньо розвідане одне з найбільших в Україні Пищиківське родовище вторинного каоліну. На той час начальником
експедиції був А.В. Панков (1963-1970 рр.), а головним геологом Е.В. Мельничук (1963-1970; 1974-1994 рр.)
Справжнім творчим та виробничим злетом стали для експедиції 70-ті роки. Народному господарству було передано сорок два родовища та сто тринадцять гідросвердловин. Серед головних об’єктів - Київське, Хмельницьке, Фастівське, Бердичівське, Боярське родовища підземних вод та Андрушівське родовище бурого вугілля. Завдяки проведеним роботам по пошуках і розвідці родовищ первинного каоліну розвідано крупні Глуховецьке і Велико-Гадоминецьке родовища, Заваллівське родовище графіту і кілька інших, розміщених поруч, відтак забезпечено роботу Заваллівського графітового комбінату. Наполеглива праця геологів - розвідка низки родовищ силікатного нікелю - допомогла створити сировинну базу для Побузького феронікелевого заводу. На той час Правобережною експедицією керували начальник О.І. Голубенко, головний геолог Е.В. Мельничук, головний гідрогеолог О.Г. Кликов, головний інженер П.П. Нагайник.
Найвищого злету експедиція сягнула у 80-ті роки, коли кількість об’єктів держбюджету наближалася до 100, договірних об’єктів 40-60, обсяги буріння перевищували 120-140 тис. п/м, чисельність працюючих доходила до 1 тисячі. Щороку лише по держбюджету передавалися народному господарству 10-15 родовищ.
У 1980-1983 рр. посаду начальника експедиції обіймав В.М. Тютюнник, з 1983 р. - М.В. Козакевич, а з 1985 р. - В.С. Бойко.
Упродовж 1981-1985 рр. фахівці Правобережної геологічної експедиції дослідили та передали державі Репкінське родовище формовочних пісків, Осмалинське родовище граніту, Київське родовище підземних вод, Зубринське родовище граніту, Негребівське родовище доломіту, Завадівське родовище доломіту.
У 1986 р. завершено попередню розвідку Негребівського родовища доломітового мармуру - єдиного в Україні. У складний для країни час гідрогеологи експедиції забезпечили організацію термінового водопостачання зони Чорнобильської АЕС і міста Прип’яті.
Після розпаду СРСР упродовж 1991-1997 рр. настав різкий спад обсягів геологорозвідки: обсяги буріння зменшилися у
17 разів, чисельність працівників - у 12 разів, а на базі ПГЕ створено Правобережну комплексну геологорозвідувальну партію (начальник В.М. Павлюк).
З метою покращення господарської діяльності з 1 липня 1998 р. комплексним партіям
надано право господарської
самостійності. Тоді ж начальником Правобережної комплексної
геологорозвідувальної партії став С.М. Кулик, а В.М. Павлюк - головним геологом.
З 1999 р. починається повільне, але неухильне відродження експедиції. Завдяки поліпшенню фінансування і збільшенню договірних робіт відновилися польові роботи на більшості об’єктів, повністю ліквідовано борги по зарплаті, значно виріс обсяг бурових робіт. Експедиція має добре налагоджену і відремонтовану лабораторну базу, де виконуються хімічні, спектральні і мінералогічні аналізи.
У лютому 2000 р. Правобережну комплексну ГРП перетворено на Правобережну геологічну
експедицію. Так вдруге народилася Правобережна геологічна експедиція.
За останні роки експедиція почала відновлювати втрачені позиції - завершується розвідка Капітанівського хромітового родовища, низки родовищ силікатного нікелю, проводиться оцінка
Чемерпільського золото-рудного родовища на Кіровоградщині, ведуться пошуки алмазів у районі
м. Вінниці та м. Сквири, розвідуються родовища вермикуліту, мінеральних пігментів, мармуру, питної і мінеральної води, проводиться геологічне довивчення на Сквирській, Вінницькій та Ямпільській площах.
Нині роботу колективу спрямовано на вдосконалення методів пошуку та розвідки корисних
копалин. Освоєні та успішно використовуються високочуттєві супутникові прилади з визначення
координат. Застосування нових аналітичних методів дозволило досконаліше вивчити нові ділянки і площі, перспективні на золото і платиноїди. Завдяки сучасним комп’ютерним технологіям вдається якісно і швидко виконувати роботи, пов’язані з побудовою і розмноженням графічних матеріалів.
Відновлюється також культурне і спортивне життя експедиції. Спортивна команда Правобережної ГЕ протягом трьох років посідає І місце в спартакіаді ПДРГП "Північгеологія". Волейбольна жіноча дружина посіла 8-ме місце на Кубку України з пляжного волейболу, команда з міні-футболу "Геолог" - друге місце серед команд другої ліги. Народний хор "Серпанок" став лауреатом обласного загальноукраїнського конкурсу козацької пісні. Експедиція чимало уваги приділяє благодійній діяльності, допомагаючи людям, державним і недержавним організаціям.
За 47 років діяльності геологами ПГЕ покрито геологічною зйомкою територію 7 областей України і передано користувачам 306 родовищ корисних копалин.
Гідрогеологам Правобережної ГЕ належить честь відкриття і розвідки родовищ радонової мінеральної води Білої Церкви, Хмільника, Полонного, а також цілої провінції вод типу "Нафтуся" на Хмельниччині - Сатанівське, Збручанське, Маківське, Теофіпольське родовища.