„МІСТ” асоціюється передусім із переходом – на інший берег, іншу територію, можливо, якісно інакшу, незнану, незвідану. Водночас це знак єднання – між митцями і публікою, всередині нації і між народами, між поколіннями... В українському театральному процесі надто багато розірваного, того, що потребує латання „мостами”, що потребує переходу, наприклад, між переважно класичним репертуаром і відчуттям сучасності, яке потребують нові покоління, між сучасними режисерами і драматургами, між нами й іншими країнами, яким цікаво, чим дихає і як нині творить Україна, а не вторинні переспіви застарілих міфів.
Театр названий „сучасним” перш за все в європейському розумінні – як театр сучасної драматургії, української й іноземної. На жаль, модерна драматургія існує сьогодні в ситуації маргінесу у театральному процесі, а дисбаланс нових (менше 5%) і класичних національних творів в репертуарі є абсолютно ненормальним. Окрім театру при Центрі Сучасної драматургії А.Дяченка (1993-1995 рр) в Україні немає жодного театру, який би позиціонував себе в такому контексті, натомість така практика успішно існує в інших країнах, наприклад, у Росії (Центр драматургії і режисури А.Казанцева і М.Рощіна, Театр современной пьесы, Театр “Док”, драматургічні центри в Тольятті В.Леванова і Єкатеринбурзі М.Коляди), Центр сучасної драматургії А.Курейчика в Білорусі, Театр „Роял Корт” у Великобританії, Театр „Дю Рон-Пуен” та „Сілдаві” в Парижі, у США ж сучасна американська драма складає більше 80% репертуарів театрів. Тому поява театру, що ставить своїм пріоритетом сучасну драму, є актуальною потребою.
Під „сучасною” драматургією ми розуміємо не просто і не стільки п’єси, які зображують сучасність, а, передусім, твори пошукові, адекватні подиху часу, тим змінам, які неминуче відбуваються у психології, у відчутті світу. Ми розуміємо сучасний театр, як той, що відчуває з болем чи радістю свій час і свій народ. Тому невипадково й назва „інтерактивний”, тобто такий, який існує із своєю публікою у взаємозалежному відкритому процесі спілкування. Наш місточок не веде до берегу розважального бульварного театру, водночас, ми не хочемо замикатися в суто естетській формальній лабораторії, яка перетворює і акторів, і публіку на піддослідних кроликів.
Ми хочемо творити живий театр, який не боїться пошуку і відкритий до нової проблематики, до інакшої мови нової публіки. Але нова драматургія, новий театр потребує й інакшого способу діяння на сцені, інших підходів в розумінні театру. Ми розуміємо, що саме молодь найбільш відкрита до пошуку і експерименту, і підтримуємо її в цьому. Саме тому наш театр називається ще й „молодіжним” і за віком акторів та режисерів, і за орієнтацією на публіку.
Окрім того, при театрі відкрита театральна студія. Завдання студії – виховати „розумного арлекіна” - актора, який досконало володіє своїм тілом (як образним інструментом), голосом та уявою. Для цього ми застосовуємо різні методики і акторські тренінги – від традиційних до новітніх. Але в нашій студії вихованець не обмежується лише навчанням акторської майстерності. Завдяки заняттям з основ теорії та практики драматургії, актори призвичаюються до того, що літературна основа – не закостеніла догма, якій можна слідувати, чи яку потрібно ламати, а вільна територія живого творчого процесу.
Нашою метою є введення театру до загальнокультурного процесу України, бо сьогодні більшість театрів не співвідносять себе з загально-мистецьким простором, а зосереджуються на вузькофахових задачах. Саме тому для нас дуже важливою є підтримка і співпраця з Незалежним видавництвом „СМОЛОСКИП”, що став сьогодні літературним центром для мистецької молоді всієї України. Театр-студія „Міст” також відкритий до спільних проектів із митцями та мистецькими організаціями України і зарубіжжя.
